підписатись

Обробка... Обробка...
Orphus system
При використанні текстів або матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.

Для чого голосувати “проти всіх”?

Сьогодні громадяни, які в першому турі, віддали свої голоси за політиків, які не вийшли в другий тур, стоять перед досить складним вибором: віддати перевагу одному з небажаних кандидатів або не підтримати жодного з них.

Заклик голосувати “проти всіх” доволі голосно звучить в українському інтернет-просторі. Тим часом аналізу наслідків такого вибору приділено небагато уваги.

Юридичний аспект

В чинному законі про вибори президента щодо встановлення результатів голосування у другому турі сказано (стаття 85, пункт 15): “Якщо до бюлетеня для повторного голосування було внесено дві кандидатури, обраним президентом України за підсумками повторного голосування вважається кандидат, який за підсумками повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні”.

Будь-яких згадувань в законі про юридичні наслідки голосування громадян у графі “Не підтримую жодного кандидата на пост Президента України” немає.

Це означає, що незалежно від того, скільки виборців проголосує проти обох кандидатів, президентом країни стане той, хто набрав більше, ніж його опонент. Відсоток громадян, які голосують проти обох кандидатів, незалежно, чи це 2% чи 60%, не має жодних юридичних наслідків.

До речі, у виборчому законодавстві більшості країн Європи, за винятком Греції, Іспанії та Франції, графа “проти всіх” є відсутньою.

Політичний аспект

Як випливає з аналізу закону, голосування “проти всіх” означає відмову брати участь у прийнятті рішення, хто стане наступним президентом держави. Фактично, голосуючи проти обох кандидатів, громадянин відмовляється від свого права вибирати президента на користь виборців, які голосують за одного з кандидатів.

Великою мірою це відмова від можливості особистого впливу на визначення політичного курсу країни на наступні 5 років, що його формуватиме новообраний президент.

Потрібно усвідомити, що один з двох небажаних кандидатів неминуче стане президентом країни, незалежно від того, який відсоток громадян проголосує “проти всіх”. Відтак, зараз в громадян залишається тільки можливість впливу на те, хто саме з них буде обраний.

Поширюється теза, що і Тимошенко, і Янукович є однаково неприйнятним вибором і несуть однаково великі загрози для України. В популярній формі ця теза звучить так: “Не буває більшого чи меншого зла, вони обидва – зло”.

В реальному житті такі ситуації трапляються не тільки під час виборчої кампанії. Наприклад, ви грубо порушили правила вуличного руху, і перед вами постає також доволі неприємний вибір: або платити офіційний штраф, або заплатити хабар інспектору, або взагалі втратити водійські права.

Або інший приклад: компанія, в якій ви є найманим працівником, проводить чергову реорганізацію, і вам пропонують або менший оклад, або нецікаву для вас роботу, або…

Переконаний, що кожен, потрапляючи в подібну ситуацію, таки спроможний зробити найбільш прийнятний для себе вибір з кількох загалом неприємних варіантів, не чекаючи, коли рішення приймуть за нього інші.

Так от, кожен з громадян, відповідно до своєї системи пріоритетів, спроможний вибрати когось більш прийнятного для себе з обох загалом небажаних кандидатів, не віддаючи вирішення цього питання на розсуд тільки безумовних прихильників кожного з них.

Також поширюється теза, що не підтримуючи жодного кандидата в другому турі, громадяни в такий спосіб продемонструють рівень неприйняття політики кожного з них. На мою думку, це завдання вже було виконане в першому турі. Тоді понад 40% українців своїм голосуванням засвідчили, що їх не влаштовує президентство ані Януковича, ані Тимошенко.

Голосування в другому турі за будь-кого з кандидатів не має означати, що громадянин повністю чи частково підтримує його політику. Скоріш за все, це може означати, що він тим більше не хоче допустити до керівництва країною іншого кандидата.

При першій реальній нагоді у громадян буде можливість знову заявити про свою точну політичну позицію – віддати свій голос політичним силам, альтернативним і Тимошенко, і Януковичу.

Найближчою такою нагодою будуть місцеві та наступні парламентські вибори.

Якщо вибір громадян в першому турі президентських виборів буде підтверджений і посилений на виборах до місцевого самоврядування та парламенту, українська політика може зазнати значних змін.

І саме це є одним з реальних способів впливу на державну політику і політиків, на відміну від протесного голосування “проти всіх” в другому турі президентських виборів.

Моральний аспект

Дивує, коли голосування “проти всіх” подається як найбільш моральний вибір в існуючій ситуації. Мовляв, у такий спосіб треба висловити протест проти злочинного свавілля та корумпованості обох претендентів на посаду президента та їх політичних команд, “відмежуватися від цього зла” і таке інше.

При цьому зовсім не береться до уваги безплідність такого протесту. Адже президентом все одно стане один з цих двох, а кількість незгодних з їхнім правлінням уже відома за результатами першого туру.

Популярною є відмова “голосувати за зло”, брати на себе відповідальність за підтримку одного з цих поганих кандидатів. При цьому люди втрачають з поля зору, що їхня відповідальність цим не обмежується.

Хто має відповісти за те, що саме Тимошенко і Янукович вийшли до другого туру президентських виборів, а не інші кандидати? Можливо саме ті, які сьогодні найбільш активно закликають голосувати “проти всіх”, не доклали достатньо зусиль для того, щоб не допустити такого, як вони кажуть, принизливого для України вибору?

Але якщо громадяни, свідомі проблеми, “проштрафилися” та допустили країну до такого вибору в другому турі, то невже відповідально відмовлятися від прийняття свого рішення на користь некритичних прихильників обох неприйнятних кандидатів? Невже не буде більш морально зробити вибір, який, на вашу думку, буде найменш шкідливий у цій ситуації?

Агітатори голосування “проти обох” часто поводяться наче в приповідці: “Згоріла хата, хай горить стодола”. Тим часом, на попелищі ніхто ще ніколи нічого доброго не збудував, тим більше сильної країни.

Здається, ми маємо більше справу не із збереженням моральної чистоти, а емоційною втечею від небажаної дійсності та відповідальності. До речі, з цього приводу досить зрозуміло висловилися патріархи українських Церков.

Голосування “проти всіх” як політтехнологія

Очевидно, що агітація в другому турі не підтримувати жодного з кандидатів використовується кожним з претендентів як засіб демобілізації потенційних виборців свого опонента.

Хтось бере в цій технології свідому участь, а хтось діє за голосом совісті.

Також зрозуміло, що більшу загрозу така агітація становить для кандидата, який в другому турі має більше шансів об’єднати навколо себе виборців, які в першому турі голосували за інших політиків.

Не здивуюся, якщо ця стаття також буде потрактована читачами як елемент якоїсь політагітації.

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/02/4/4711387/

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Коментуйте без реєстрації, запис справжніх даних потрібен для того, щоб ніхто інший не зміг скористатись Вашим підписом, а також щоб отримувати від нас повідомлення. Ваш перший коментар буде затриманий на перевірку, подальші коментарі провірятись не будуть. Жоден з коментарів до будь-якої статті не буде видалений навіть у випадку, якщо він буде написаний не в нашу користь, окрім випадків вживання в коментарі брудної не нормативної лексики, відвертої та наглої реклами будь-якої політичної сили.


CAPTCHA Image
Reload Image