підписатись

Обробка... Обробка...
Orphus system
При використанні текстів або матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.

Про те, які правові наслідки містить графа “Не підтримую жодного кандидата ” (проти всіх) у виборчому бюлетені на виборах Президента України, йшлося на засіданні “круглого столу” в УКРІНФОРМі.

На думку кандидата юридичних наук (Міжнародний центр перспективних досліджень) Віктора Чумака, наявність такої графи у виборчому бюлетені може призвести до певних юридичних наслідків лише в одному випадку: якщо у першому турі братимуть участь лише два кандидати і більше половини виборців проголосують проти них обох. Тоді ЦВК має звернутися до Верховної Ради щодо призначення нових виборів.

В інших випадках, зазначив експерт, наявність графи “Не підтримую жодного кандидата” не призводить до правових наслідків, вона не несе правового навантаження.

За його словами, у більшості демократичних країн такої графи немає у бюлетенях, але, для реалізації демократичних планів та намірів суспільства, крім вилучення такої графи, слід вдатися до більш системних змін у законодавстві для більш повної реалізації народом своїх прав як єдиного джерела влади.

Старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук Микола Сірий, також не вважає, що наявність графи “проти всіх” спричинить якісь проблеми у виборчому процесі. “Я не вважаю реалістичним сценарій, коли більше половини виборців проголосують проти всіх кандидатів”, – сказав М.Сірий.

На його думку, є “досить сумнівною перспективою і конструкцією” очікування того, що в результаті виборів два олігархічні клани поділять Україну. “Україна розвивається зовсім в іншому напрямі, після виборів ми побачимо досить серйозну тенденцію до об’єднання патріотичних, демократичних сил” – сказав він.

У свою чергу, співробітник Центру політико-правових досліджень Ярина Журба висловила думку про те, голосування проти всіх містить у собі передовсім політичні наслідки як вияв протестного голосування. На її думку, існує варіант, коли президент може бути обраним “більшістю від меншості”, і це загострює питання його політичної легітимності.

http://elections2010.ukrinform.ua/expert-rating/847

Сьогодні Російська Федерація, частково подолавши наслідки кризових 90-х, проводить активну зовнішню політику, спрямовану на відновлення свого статусу супердержави та євразійського лідера. Результати цього курсу вже відчули на собі Грузія, Білорусія, Україна. Так чи так новий виклик отримують також Європа, НАТО і США

Як і кожна держава, РФ захищає свої політичні та економічні інтереси і впливи за кордоном, використовуючи при цьому весь набір притаманних сучасному демократичному світові макіавеллівських методів розв’язання внутрішніх та зовнішніх державних питань. Маючи прекрасних вчителів для наслідування, зокрема Стару Європу і США, Росія успішно використовує військові операції, “антитерористичні кампанії”, турботу про права національних і мовних меншин, інформаційні війни, енергетичний шантаж (арабський досвід), анексію стратегічно важливих територій під гаслом миротворчості та безпеки, та втілює в життя інші «гуманістично-демократичні принципи». Як зазначають російські посадовці, політики та експерти, Росія знову готова стати одним зі світових лідерів, покінчивши з моноцентризмом на планеті.

Причому, згідно соціологічних досліджень початку ХХІ століття, для більшості росіян міжнародний авторитет та могутність їхньої держави важливіша за власне економічне становище. Враховуючи особливості історії й менталітету наших сусідів, їхню любов та прихильність до сильних, рішучих, жорстоких правителів, що збудували “велику Росію”, нині вони мають Левіафана та макіавеллівського Володаря, в особі однієї правлячої команди. Остання, звісно, знов веде Росію до світлого майбутнього, до світового лідерства, до євразійської гегемонії.

Проте, попри логічність національних вимог російської влади та народу та наявність раціональної стратегії дій, чи вірним шляхом ідуть Путін, Медведєв та їхні соратники у досягненні цієї складної мети? Росія – багатонаціональна держава, там живе більше 100 народів. А за словами однієї російської цариці, «Росія – це держава, в якій панують росіяни». Як відповідь на таку стратегію, поступово, незважаючи на протидію влади та спецслужб, зростає національна і політична свідомість угро-фінів, кавказців, російських українців, козаків, татар, інших народів Росії, які поруч із зовнішніми впливами можуть зіграти не останню роль у дестабілізації та дезінтеграції РФ як держави. Росія поступово перестає бути слов’янською і православною країною: в самій лише Москві з 12 млн жителів росіянами вважаються 3–4 млн. Експерти прогнозують, що через 30 років частка неслов’янського населення РФ перевищить 50%. Іслам в Росії охоплює дедалі більше віруючих і водночас у Росії за потурання влади процвітають ксенофобія, расизм, православний радикалізм, міжетнічна ворожнеча, ненависть до кавказців, глузування з чукчів, безпрецедентна зверхність столиці до провінцій. В російських школах запроваджено уроки Православ’я, як фактично офіційної релігії не зовсім православної держави. Замість реальної консолідації поліетнічного та мультикультурного суспільства скидається на те, що влада прагне протиставити етнічних росіян усім іншим народам країни.

Те саме можна спостерігати й у зовнішньополітичній сфері. Російська влада веде торгові, газові, інформаційні, митні війни з найближчими до неї слов’янськими державами – Україною та Білоруссю. Зокрема, у відносинах із нами московські політики активно спекулюють на питаннях Чорноморського флоту, Севастополя, Криму, НАТО, демонструючи, таким чином, своє зневажливе ставлення до нашої держави та її суверенітету. І все це на тлі заяв про слов’янську, православну та історичну єдність наших народів. Зовнішня політика РФ не подобається дедалі більшій кількості українців, зокрема й у традиційно проросійських південно-східних регіонах (більше 50% наших співвітчизників виступають за посилення армії та озброєнь, що спрямовано насамперед проти Росії). Розуміючи економічно та амбіційно виправдане прагнення РФ контролювати Україну, важко зрозуміти такі грубі, ведмежі методи російської влади, які лише обурюють та консолідують дедалі більшу кількість українців. Саме тому Україна збільшує свій військовий бюджет та намагається готуватися до можливої захисної війни. Політику Медвєдєва до України можна порівняти із поведінкою дикого ведмедя грізлі в дитячому садку. Вінні-Пух досяг би тут набагато більшого.

Москва пригрозила Польщі ядерним ударом, виступаючи проти розміщення там американських систем ПРО, хоча поляки самі довго вагалися щодо цього питання. Але після торішньої грузинської війни одразу погодилися зі США.

Путін зумів посваритися навіть із білорусами, шантажуючи їх цінами на газ та енергоносії, що поставило під сумнів існування Союзної держави Росії та Білорусі, як і взагалі дружні стосунки РФ з цією країною. В Грузію Росія вирішила ввести війська, розколоти її на кілька держав та створити “буферну зону” – фактично грузинську територію, контрольовану росіянами. З Азербайджаном Росія має погані стосунки через свою підтримку Вірменії у карабаській війні та лезгінських сепаратистів на кордоні із Дагестаном.

З Китаєм Росія вирішила краще не сваритися і відразу віддала йому два своїх острова на Амурі. Тож на черзі Приморський край, Бурятія, Сибір, інтенсивно колонізовані “синами Піднебесної”? Позаяк за військовим, ядерним та, головне, економічним потенціалом Китай за кілька років значно випередить Росію. Можливо, саме з огляду на цю потенційну загрозу РФ так активно спустошує сибірські надра на експорт та приглядається до промислового Донбасу та рекреаційного Криму?

Зі США Росія взагалі світ не може поділити, тому і втяглася у нову гонку озброєнь та чергову “холодну війну”, згубну для своєї економіки та державності. Однак при цьому Росія дивним чином практично здала позиції в космосі, в Африці, на Кубі, в Європі. На що сподіваються Путін та Медвєдєв кидаючи виклик все ще сильним США, маючи не стільки сильну армію та економіку, скільки набір політичних міфів? Таким чином, Росія своїми необережними, демонстративно-агресивними діями зіпсувала стосунки практично з усіма своїми сусідами, потенційними союзниками. Згідно відомого американського геополітичного плану “Анаконда” Росію потрібно оточити поясом ворожих держав, що внаслідок об’єктивних законів економіки, геополітики та ефективної роботи спецслужб призведе до її фрагментації та розпаду. У випадку з СРСР цей план було успішно реалізовано. Наступний етап – Російська Федерація. Тільки вже нічого не потрібно робити – вона сама себе оточує ворогами.

http://www.smoloskyp.org.ua/eftmenu-188/662-2009-10-14-22-51-44.html

Я не хочу бачити ані Януковича, ані Тимошенко на посаді президента України. В минулому обоє мали проблеми з законом. Ганебно низький культурний рівень кандидата нічим не кращий за патологічну брехливість кандидатки. Навіть якщо обіцянки Тимошенко виглядають привабливіше, то всі ми знаємо ціну цим обіцянкам.

Вибрати менше зло неможливо: ніхто не знає, яке з цих двох лих виявиться меншим.

Якщо ж відкласти убік емоції і проаналізувати закон про вибори, то ситуація виявиться не настільки очевидною. Справа в тім, що переможцем у другому турі стає той кандидат, який набрав всього лише більше голосів, ніж його суперник.

Навіть якщо за переможця проголосувало значно менше половини виборців, це не завадить йому стати главою держави. Ось такий закон прийняли наші шановні депутати: президентом може стати людина, яку більшість виборців не хочуть бачити на чолі держави.

Голоси тих, хто не підтримав жодного з кандидатів, фактично ігноруються.

То ж чи варто голосувати проти обох? Вважаю, що варто! І ось чому: навіть цей недосконалий закон дає можливість не допустити обрання кандидата, який не має підтримки більшості виборців.

Якщо один з кандидатів зніме свою кандидатуру менш ніж за 10 днів до другого туру, то інший залишається сам-на-сам з графою “не підтримую жодного кандидата”, тоді він не зможе перемогти, якщо більшість виборців проголосує проти нього.

У цьому разі вибори оголошуються такими, що не відбулися і громадяни України отримують шанс обрати гідного президента на повторних виборах.

Наскільки реальний такий сценарій? Він тим реальніший, чим більше виборців, які голосували за Тігіпка, Яценюка, Ющенка, Литвина, Тягнибока, Гриценка та інших “непрохідних”, скажуть про свій твердий намір не підтримувати жодного кандидата у другому турі.

У цьому разі Тимошенко не матиме жодних шансів подолати десятивідсотковий відрив від Януковича. Вона постане перед вибором: залишитися у бюлетені, щоб з тріском програти другий тур, допомігши при цьому Януковичу стати президентом всупереч волі більшості виборців.

Чи зняти свою кандидатуру менш ніж за десять днів до виборів, давши шанс громадянам України “провалити” неприйнятного для них кандидата.

Заявляючи про свій намір голосувати проти обох кандидатів у другому турі, ми спонукаємо Тимошенко зняти свою кандидатуру, щоб не дати Януковичу стати президентом всупереч волі більшості виборців.

Від представників блоку Тимошенко часто лунають заяви, що голосування проти всіх збільшує шанси Януковича. Як показує наведений вище аналіз, насправді це не так. Голоси проти обох кандидатів є голосами проти обох кандидатів. І саме від Тимошенко залежить, чи завадять ці голоси Януковичу стати президентом, чи ні.

Що робити у тому випадку, якщо Тимошенко не зніме свою кандидатуру? Чи варто тоді взагалі йти на вибори? Адже голоси проти обох все одно будуть проігноровані.

Вважаю, що треба піти і проголосувати. Принаймні ми продемонструємо світові, що переможець виборів, хоча й став президентом за чинним законом, все ж таки не має підтримки більшості виборців.

http://zamkova.info/index.php?newsid=5454

Я отримав право вибору в доленосному для всієї Східної Європи 89-му. Без кількох місяців двадцять один рік тому. Якраз на цих перших відносно вільних виборах радянські громадяни востаннє вибирали собі владу – делегатів на З’їзд народних депутатів СРСР. Ну, тоді, ще депутатами стали Єльцин і Сахаров, Ярошинська та Лисицький, Собчак і Афанасьєв, Алксніс і Ландсбергіс, Щербак і Вакарчук…

* Проти «проти всіх»

Читайте также:

* Неравноценный обмен
* Проти «проти всіх»
* Добкин не собирается нападать на Авакова
* Украина на распутье
* В Национальном экзит-поле примут участие 17 тысяч респондентов
* Украинцы не будут продавать свой голос на выборах, – опрос

Відтоді минули, якщо не помиляюсь, шість парламентських кампаній, чотири президентські у дев’ять турів, три загальнодержавних і кілька регіональних референдумів, не кажучи вже про незліченні вибори мерів, обл-, міськ- і райрад. В різні роки довелося голосувати за Лук’яненка та Ланового, проти Кучми (за Кравчука), проти Симоненка (за Кучму), за Ющенка, Рух і ПРП, «Нашу Україну» та «Пору». І майже завжди це було голосування за неідеальних кандидатів і партії, за «менше зло», як зараз прийнято говорити.

І тільки в 2007-му під час дострокових парламентських виборів вперше і поки що востаннє проголосував «проти всіх». І справа не в тому, що не було політичної сили, яка викликала довіру, але тут була справа принципова – вважав ці вибори нелегітимними з правової та шкідливими з політичної точки зору. Але менше з тим.

Нині бути «проти всіх» є модно. Це такий тренд політичного сезону – активно не підтримувати жодного кандидата в президенти. Ні – Януковичу, ні – Тимошенко! Звісно, кажу про своє, доволі широке коло спілкування, френдів у блогосфері. Останні, віртуальні друзі, більша їх частина активно стверджують, пишуть, коментують, наполягають: «У сортах лайна не розбираюсь» etc.

За великим рахунком, ще нещодавно здавалося, що ця стратегія – геть збанкрутілих політиків з вітчизняної великої політики може спрацювати. Не спрацювала. У першому турі «проти всіх» проголосували лише 2,2% українців. Найбільше – у Києві, і це четверо зі ста тих, які прийшли на дільниці. Найменше «протестантів» – близько 1,5% — живуть на Луганщині. Тобто, якщо скинути словесну шкаралупу, – провалилася ця стратегія. Бо, як виявилося, виборець швидше проголосував ногами – звідси й рекордно низька явка, взагалі не піде на вибори, ніж витрачатиме час на неочевидний спосіб виказати політикам своє фе.

Тим більше нерозумними та навіть небезпечними є ініціативи закликати виборців голосувати проти обох кандидатів і в другому турі. Вибори відбудуться, як казали колись про футбол, — за будь-якої погоди. Ще можна зрозуміти екс-кандидатів, яких народ у першому турі прокатив. Їхніми закликами не підтримувати нікого, на мою думку, рухає образа й сум за неефективно використаними мільйонами. Але ж у громадян мають бути інші мотиви для участі в другому турі – обрання влади, яка, не будучи ідеальною, принаймні не заважатиме реалізації особистих життєвих планів і ціннісних орієнтацій.

Та, звісно, демократія дозволяє обирати будь-яку з форм голосування – за когось, проти когось, проти всіх і навіть, як іронічно написав у блозі поет і перекладач Андрій Бондар, – «за обох!». Правда, в останньому випадку бюлетень буде вважатися зіпсутим, а голос недійсним – але це вже нюанси.

На відміну від Фінляндії або Кіпру, у нас не штрафують тих виборців, які не скористалися можливістю волевиявлення. І не позбавляють «прогульників» пасивного виборчого права, права самим балотуватися на певні виборні посади, як в Аргентині. До слова, пару років тому Сергій Шойгу, міністр МЧС Росії, один із лідерів партії «Единая Россия», навіть виступив із пропозицією про позбавлення громадянства тих, хто тричі проігнорував вибори. Слава Богу й слава Путіну, не підтримала російська законодавча думка Сергія Кужугетовича, не підтримала…

В другому турі «грають» лише голоси за. Майбутньому президентові достатньо дочекатися, коли на дільниці прийде половина внесених у списки виборців і набрати… один голос. Ну, добре – на один голос більше за його опонента.

Кількість голосів «проти всіх» у другому турі цікава буде хіба електоральним географам і історикам виборчих кампаній. Вона сама по собі ні про що не говорить, бо мотиви у прихильників, скажімо, Віктора Ющенка та ліваків, які завжди так голосують, засадничо різні. Про цей «громадянський чин» вже навіть у ніч виборів ніхто не згадуватиме – прихильники переможця питимуть шампанське, іншого – заспокійливе. Уявлення, що значна кількість «протестантів» призведе до якихось змін у політикумі – наївне.

Як і будь-яке інше ремесло – політика вимагає професіоналізму й системності. На місце справді неефективних політиків мали б прийти інші, але ж де їх взяти?..

Хочеться помріяти: якби всі ті моральні авторитети й небайдужі, які нині «вмивають руки», закликаючи людей не обирати «менше зло», після дня ікс відклали свої недописані книжки, інші інтелігентські плани, засукали рукави, і почали створювати нові партії, громадські рухи, вільні асоціації тощо. Тоді б позиція була б чесною. Бо інакше – напівправда – вимагаємо змін, але нічого конкретного для уможливлення цих змін не робимо.

Феномен Тігіпка та Яценюка був на цих виборах у тому, що навіть знаючи, що вони порожні, виборець голосував – бо вони «інші». А якби ж справді з’явилися інші? Суспільство зачекалося.

Як очікується, вже 30 травня відбудуться місцеві вибори. І у мережевих «противсіхів», і у інтелектуалів є шанс показати себе відповідальними громадянами. Ніхто за нас нашу справу не зробить.

http://lb.com.ua/analitic/politics/2010/02/04/23968_proti_proti_vsih.html

Президент країни – це важлива посада, ця людина має відповідати певним критеріям. Перш за все, усвідомлювати дійсний стан справ у країні, бачити реальні шляхи покращення.
Він має мати сміливість і відвагу казати непопулярні, але необхідні речі. А речі це зокрема такі: шановні співгромадян! У нашій країні панує повний хаос і безлад! Тому нас не чекає попереду нічого, крім важкої, щоденної наполегливої праці, відповідальності та самообмеження на принципах чесності та відкритості у всіх сферах життя.

Кандидат в президенти має надати приклад відповідальності. Це означає – проаналізувати власні попередні політичні програми, які були виконані або не виконані по кожному пункту та пояснити причини невиконання цих програм.

Кандидат в президенти має надати приклад самообмеження. Для цього він має чесно і відкрито задекларувати всі свої видатки, включаючи нерухомість родичів, всі свої (страусячі туфлі та луї вітоновські сумки) дорогі та коштовні речі, лікування за кордоном, навчання у дорогих закладах, всі вартісні товари послуги та привілеї, які отримали вони та члени їхніх сімей. Наприклад, мають признатися, які моральні підстави вони мали для отримання матеріальної допомоги з бюджету в розмірі стількох-то десятків/сотень тисяч грн., признати свою неправоту та публічно передати цю суму, наприклад, сюди: http://www.donor.org.ua/index.php?module=arnews&act=actual
подавши тим самим позитивний приклад благодійності і самообмеження.

Кандидат в президенти має надати суспільству чіткі меседжі, з яких зрозуміло, в якому напрямку, на його думку, має рухатися суспільство, які для цього потрібно робити конкретні кроки, в якій послідовності, звідки візьмуться кошти на ці зміни, скільки це коштуватиме, які саме поліпшення будуть результатом цих дій, коли це станеться, хто конкретно відповідальний за результат і піде у відставку в разі невиконання взятих зобов*язань.

Що ми маємо натомість? Безпорадне бараняче бекання з кольорових бігбордів стовідсотково вкладається в «правило трьох». Обіцянки політиків:
• Беззмістовні
• Такі, які не можуть бути виконаними
• Такі, що призведуть до погіршення ситуації
Отже, конкретно.
Почую кожного – беззмістовно.
Вона переможе! Кого вона переможе? НАС? Воно нам треба?
Нова індустріалізація – шо це? Перекладіть. беззмістовно.
Купуй українське! – хлопче, роздягнись до трусів і покажи бірки на своєму одязі – скільки на тобі українського? – не може бути виконане.
Українці будуть вільно пересуватися Європою – не може бути виконане.
Покращення соціальних стандартів – не може бути виконане. Не вказуються джерела фінансування.
Відміна ЗНО – веде до погіршення ситуації.
Російська – друга державна мова – веде до погіршення ситуації.
І т.д. і т.п.

Наші політики не мають жодного уявлення, що насправді хвилює «біомасу» та «казлів, шо мішають їм жить»,як не знають, скільки коштує їжа за межами дотаційного бухвету, скільки коштують медичні послуги за межами безкоштовних для них медзакладів і т.п. Вони повністю живуть у паралельному світі, а їхні «професійні» політтехнологи взагалі проживають в інших країнах. Тому ніхто крім нас, виборців, не в змозі сформулювати краще за нас, що ми б хотіли почути від людей, яким делегуємо високе право управляти нашою державою.
Пропоную мої абсолютно суб*єктивні 12 пунктів. Те, що для мене важливо і те, що б мені особисто хотілося б почути від кандидатів у владу. Конструктивна критика вітається.
1. Власність на нерухоме майно.
Впровадження відкритих т реєстрів і кадастрів нерухомого майна.
Введення системи Торренса.
Ефективні алгоритми розв’язання суперечок між співвласниками неподільного майна.
http://infocorn.org.ua/author/mentbuster
Введення податку на нерухомість після запровадження трьох попередніх пунктів.
Соціальне житло не може бути приватною власністю. Припинити безкоштовну роздачу квартир та земельних ділянок в містах.
2. Реформа виборчої системи за В. Шишкіним (або запропонуйте краще). http://infocorn.org.ua/2008/02/04/deputati-zlodiyi-ta-viborcha-sistema
3. Реформа судової системи. Принцип справедливості та прозорості кадрового відбору та обмеження повноважень суддів. Алгоритм відкликання судді.
http://infoporn.org.ua/2009/01/25/ukrayins’ke_pravosuddya_nemaye_dna_u_bezodn
4. Публічне декларування майна, доходів та видатків всіма, хто живе за рахунок бюджету.
5. Охорона здоров*я. Не може бути двох систем охорони здоров*я – для чиновництва і для інших категорій населення. Всі громадяни України повинні мати рівний доступ до медичного обслуговування, платного чи безкоштовного. Чиновники не мають права лікуватися за кордоном. Якщо чиновник бажає лікуватися за кордоном, він має піти у відставку і здійснювати таке лікування за власний кошт у свій вільний час.
Медичне страхування.
6. Охорона навколишнього середовища. Сортування сміття. Якість повітря. Якість води. Заповідання пам*яток природи, які знищуються внаслідок господарської діяльності. Побудова достатньої кількості громадських туалетів по всій території країни.
7. Освіта. ЗНО. Вдосконалення системи ЗНО. Оцінка кількості спеціалістів, необхідних для різних галузей. Зменшення кількості вузів.
8. Культура. Обов*язковий екзамен для чиновників (зно) на знання історії української культури. Мораторій (в перспективі – заборона) на нове будівництво і реконструкцію в історичних центрах міст. Тільки реставрація та реконструкція інженерних мереж. Податкові пільги для українських книговидавців. Заборона виселення закладів культури з орендованих приміщень.
9. Пенсійна реформа. Поступове підвищення пенсійного віку. Пенсійне страхування.
10. Монетаризація пільг. Скасування матеріальної допомоги за рахунок бюджетних коштів.
11. Податкова реформа. Спрощення умов для ведення бізнесу.
12. Побудова доріг, мостів, тунелів. Реконструкція інженерних мереж.
Крісло президента – важлива посада, але це тільки одне крісло. 30 травня 2010 року, пройдуть вибори до місцевих рад і органів місцевого самоврядування. Не виключено, що в травні або восени 2010 року можуть призначити позачергові парламентські вибори.
Попереду у нас іще багато виборів. Не ми маємо вибирати з сортів лайна і підлаштовуватися під недолугих політиків і вибирати з-проміж їхніх дебільних гасел, а вони мають підлаштовуватися під наші вимоги. Для цього ми повинні самі знати, які у нас вимоги. Осмислити іх,обговорити і озвучити. Наприклад тут, http://www.petition.org.ua, або іншим чином.

Якщо ми, незважаючи ні на що, знову проголосуємо за когось з 18-ти, це буде для них сигналом про те, що їхні дії/бездіяльність для нас цілком прийнятні, ми з ними погоджуємось. Бо логіка «проголосуємо за менше зло, а там якось буде», нагадує мені логіку наївної нареченої, чий суджений любить хильнути, але вона сподівається, що шлюб зробить з нього тверезу та адекватну людину, натомість отримує алкоголіка та домашнього тирана.
Графа Проти всіх – чудовий інструмент на даний момент, який може показати, що суспільством затребувані інші цілі і гасла. Виникнення та фінансування політичного фріка Васі Противсіха – зайве тому підтвердження.

Я не чекаю на диво і не шукаю ідеальних політиків. Але люди починають думати. Починають діяти. Приємно було дізнатись звідси, http://kosmos-stop.org/hot.html?nn=257 наприклад, що зокрема Громадянська ініціатива Збережи Старий Київ вже відома 19,4% потенційних виборців до місцевих рад, а проголосувати на неї вже готові 1,6%. Іще трошки, зовсім трошки!
Люди, які зберегли для всіх нас Пейзажну алею, і є мої політики. Навіть, якщо вони самі ще не знають, що вони – політики.

http://infocorn.org.ua/forums/?theme_id=111977

Попри всі заклики багатьох політиків та переконання виборців не голосувати у другому турі — це нічого не дасть. Адже за словами політологів, згідно закону, переможцем може стати кандидат, який набере будь-яку кількість голосів, але більшу від суперника.

«Головна проблема нашої нації — це незнання Конституції України, — каже член Спілки політологів Олександр Колядко, — Згідно закону, для перемоги у другому турі достатньо набрати просту більшість голосів аніж суперник. Це може бути і 5 %, і 10 %, і 15 %. Друге справа моральної легітимності такого президента, але це вже інше питання».

http://www.malakava.com.ua/article/11948

Процес створення нової більшості відбувається, здебільшого, підкилимно

Чи народиться нова коаліція у складі БЮТ та НУ-НС та чи приєднається до цієї компанії Блок Литвина – питання, які сьогодні обговорюють навіть на ринках. Але питання про те, які ж кроки політики роблять для того, аби створити бодай якусь коаліцію – за завісою таємничості.

У вівторок лідер парламент­ської фракції БЮТ Іван Кириленко заявив, що його фракція в цілому поділяє підстави для формування нової коаліції в парламенті, які запропонувала фракція Блоку “Наша Україна – Народна Самооборона”. Він також додав, що його політична сила категорично проти перевиборів. Разом з тим він не від­повів, чи БЮТ створюватиме нову коаліцію з НУ-НС.

“Ми не виходили з коаліції. Запитайте у тих, хто вийшов”, – сказав він, відповідаючи на питання, чи поновлять попередню коаліцію. При цьому Кириленко наголосив на неприйнятності ультимативного тону переговорів з формування нової біль­шості.

Відповідаючи на питання кореспондента “Пошти” про те, які умови висуває БЮТ до колишніх партнерів з більшості щодо створення коаліції, заступник керівника фракції БЮТ Андрій Портнов відповів: “Тіль­ки виконання існуючої коалі­ційної угоди. Більше жодних умов БЮТ не ставить. Ми ніяких ультиматумів нікому не ставимо – треба зібратися разом і прийняти колегіальне рішення, підписатися під ним всією фракцією”.

За його словами, це може бути навіть слово в слово переписана попередня коаліційна угода – головне, щоб колеги з НУ-НС її дотримувалися: “Так, вона може бути переписана слово в слово. Якщо треба буде якось розширити, то ми до цього готові. Треба займати конструктивну позицію, а не шукати привід, яким чином дискредитувати колишніх політичних партнерів. Я маю на увазі Юлію Тимошенко”.

Разом з тим він наголосив, що не вірить, що таку коаліцію створять.

“Перемовини ведуться тіль­ки тоді, коли є реальність. Я особисто оцінюю ймовір­ність повернення “Нашої України” як нульову. Ми бачимо, що наші партнери роблять формальні речі для того, щоб знайти вихід. Тому ми перебуваємо з “Нашою Україною” у процесі обміну листами, але я впевнений, що результат цієї роботи буде дорівнювати нулю”, – наголосив Андрій Портнов.

Бютівець також заперечив, що його політична сила веде перемовини з Партією регіонів про створення коаліції. Однак депутат із табору біло-блакитних Ганна Герман заперечила такі слова Портнова: “Ви знаєте, я так часто зустрічаю пана Портнова у нас на Липській (де знаходиться офіс Партії регіонів), то якщо він приходить туди лише пити каву, тоді, мабуть, на Липській у Києві найкраща кава. Або, можливо, він має там якусь симпатію, що так часто до нас приходить. Бо я часто з ним вітаюся у себе в офісі”.

За словами народного депутата фракції Партії регіонів Михайла Чечетова, його політична сила єдина серед решти офіційно оголосила про початок переговорів щодо створення нової коаліції і призначила відповідальних осіб за цю справу.

“Поки що адекватної реакції у відповідь не було. Хтось хоче, аби ці переговори йшли підкилимно, закрито. А ми вважаємо, що процес має бути відкритим”, – заявив депутат у коментарі “Пошті”.

Відтак, за його словами, є два варіанти розвитку подій – кращий і гірший. Перший це створення нової коаліції, другий – перевибори.

“Люди не підтримують проведення виборів, бо розуміють, що їх вчергове обдурять, гроші із бюджету підуть не на со­ціальні програми, а на вибори, люди знову будуть листівки кле­їти, бігати на мітинги, тільки не вирішувати злободенні питання життя”, – додав Михайло Чечетов.

З огляду на такі обставини, Партія регіонів наполягає на створенні нової більшості з тими, хто поділяє світоглядні і програмні засади партії біло-блакитних.

“Люди, які мають здоровий глузд, у парламенті є. І голосування 350 – 370 голосами за подолання вето Президента знайдуться, – переконаний М. Чечетов. – Але, з іншого боку, є також кон’юнктурники, які далі свого партійного носа нічого не бачать і їх більше нічого не цікавить і не хвилює. Йде боротьба у парламенті між державницькими людьми (тими, хто думає про державу) та партійними кон’юнктурниками типу “Нашої України”, яка думає тільки про свої партійні інтереси”.

Що ж до виборів Голови Верховної Ради, то на переконання Михайла Чечетова, з цього питання знайдуться 370 голосів. Це буде кандидатура, яка консолідує парламент, переконаний нар­деп. Михайло Чечетов припускає, що новим спікером може бути Олександр Лавринович. Утім, коли саме відбудеться голосування за спікера – невідомо.

http://www.lvivpost.net/content/view/1353/342/

Голосування «Проти всіх», крім України, є лише у законодавстві деяких постсоціалістичних країн, зокрема Азербайджану, Вірменії, Білорусії та Казахстану. Серед науковців та законодавців ведеться дискусія з приводу доцільності такої графи у бюлетені. Так, конституційна оцінка голосування «Проти всіх» дається у статті судді Конституційного Суду Російської Федерації, д.ю.н., професора М.Бондаря та головного консультанта апарату судді Конституційного Суду Російської Федерації, аспіранта Інституту держави і права Російської академії наук А.Джагарян «Голосування «Проти всіх» як російський соціально-політичний феномен і його конституційні оцінки», публікація якої в українському перекладі наводиться у журналі «Вибори та демократія» №3 (5) за 2005 рік. Проте перед останніми виборами Президента та Державної Думи Російської Федерації змінами до відповідних законів позиція «Проти всіх» була виключена з виборчих бюлетенів. Відповідно до чинного Закону України «Про вибори Президента України», як і інших виборчих законів, на виборах, що проводяться в Україні, передбачається можливість голосування «Проти всіх». Найбільший відсоток голосів проти всіх (5,67 %) на загальнодержавних виборах, як показують дослідження Інституту виборчого права, був зафіксований під час виборів народних депутатів України 29 березня 1998 р. Дійсно, може трапитись, хоч і мало ймовірно, коли кількість голосів «Проти всіх» перевищує кількість голосів, відданих за жодного з кандидатів, що свідчитиме про домінування протестних настроїв у суспільстві. Однак відповідно до Закону України «Про вибори Президента України» та Закону України «Про вибори народних депутатів України» жодних безпосередніх правових наслідків у такій ситуації не передбачено. Якщо жоден з кандидатів не обраний на пост Президента у день виборів (тобто ніхто не набрав абсолютної більшості голосів виборців), то чинним законом «Про вибори Президента України» відповідно до частини 5 статті 84 передбачається, що Центральна виборча комісія приймає рішення про проведення повторного голосування, якщо до виборчого бюлетеня у день виборів було включено більше двох кандидатів, або рішення про звернення до Верховної Ради України з поданням про призначення повторних виборів, якщо до виборчого бюлетеня у день виборів було включено не більше двох кандидатів (частина 4 статті 84). Після проведення повторного голосування між двома кандидатами, тобто у другому турі, переможцем вважається кандидат, який за підсумками повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні (частина 8 статті 85), або, у випадку, коли голосування проводиться по одній кандидатурі, більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні (частина 9 статті 85). Таким чином, посилання на кількість голосів виборців, які не підтримали жодного кандидата (тобто проголосували «Проти всіх»), у текстів закону відсутнє. Лише у частині другій статті 73 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» щодо обрання сільських, селищних, міських голів та депутатів сільських, селищних рад, які обираються в одномандатних округах, передбачено, що переможець (кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів) є обраним «за умови, що кількість голосів, поданих за нього, перевищує кількість голосів виборців, які не підтримали жодного з кандидатів в окрузі». Таким чином, лише у цьому випадку більшість голосів, поданих «Проти всіх», призводить до визнання виборів такими, що не відбулися.

http://www.eli.org.ua/check/forum/19/2728?PHPSESSID=7293417e0a4e46b932d2b31e1fd65400

З таким гаслом багато політиків, громадських діячів та можновладців звертаються до українського народу. “До другого туру не пройшов жоден демократичний кандидат, тому повинні голосувати проти обох кандидатів“!

І в такому виборі немає нічого поганого. Навіть більше, прийти на вибори і проголосувати проти обох кандидатів є навіть природнім для тих людей, які не хочуть бачити своїм президентом ні Януковича, ні Тимошенко. Але у даній ситуацію є невеличке правове “АЛЕ”. Спробую коротко пояснити, ґрунтуючись на “Законі про вибори Президента України“.

Даний закон Верховна Рада перед кожними черговими виборами пробує змінювати, “вдосконалювати”, вносити поправки та зауваження. Та від цього виборче законодавство не стає чіткішим, а радше навпаки, абсурднішим!

Один із таких абсурдів стосується другого туру виборів Президента України. Поглянемо детальніше у закон.

Стаття 85 п.16:

Якщо до бюлетеня для повторного голосування було внесено дві кандидатури, обраним Президентом України за підсумками повторного голосування вважається кандидат, який за підсумками повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Детальніше із Законом “Про вибори президента України” можна ознайомитися на сайті Верховної Ради.

Тобто, для перемоги у другому турі достатньо простої більшої кількості голосів! Теоретично, якщо всі 30 млн. громадян проголосують “Проти всіх” кандидатів, а одна людина проголосує за одного із двох кандидатів, то даний кандидат буде законним президентом України! Хіба ж це не абсурдно! Хіба ж це легітимно, що думка людей, які не підтримують жодного кандидата просто нівелюється!

Можна зробити короткий висновок, що голос “Не підтримую жодного кандидата” ніяк не впливає на хід голосування і є тотожнім неявці виборця на виборчу дільницю! Єдина відмінність у тому, що таки проголосувавши “Проти всіх”, Ваш бюлетень не зможуть використати фальсифікатори.

Вихід вбачаю один, а саме, прийти на вибори та віддати свій голос не “Проти всіх”, а все ж таки вибрати “Менше із двох зол!” Не будьте байдужими! Потрібно вплинути на результати голосування поки це ще можливо! Інакше, для нас виберуть президента інші люди!

Як це не прикро, але закон ставить людей із націоналістичними та патріотичними поглядами у безвихідь. Хтось із цих двох кандидатів таки стане президентом! А хто, поки ще залежить від нас!

http://www.zhydachiv.in.ua/2010/holosujte-proty-vsih/

Лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок висловив сумнів, що його виборці проголосують за Віктора Януковича чи Юлію Тимошенко в другому турі виборів.

“Думаю, що переважна більшість прихильників” Свободи “не прийдуть на вибори чи будуть голосувати проти всіх”, – зазначив Тягнибок, повідомляє Tochka.net.

За словами екс-кандидата в Президенти, він може підтримати кандидатуру Юлії Тимошенко у другому турі, але тільки після того, як нинішня глава Кабміну виконає кілька умов. Зокрема, оприлюднення газових угод з Росією, звільнення з Кабміну представників від комуністів, визнання ОУН і УПА стороною, воюючою за незалежність України.

При цьому, Тягнибок заперечує можливість підтримки Януковича в другому турі президентських виборів.

http://kolomyya.org/se/sites/pb/?nid=23948

У Центральній виборчій комісії вважають, що ухвалення закону щодо відмінени графи «проти всіх» у виборчих бюлетенях, звузить виборчі права громадян.

Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні заявив на прес-конференції заступник голови ЦВК Андрій МАГЕРА.

«Тому що за існуючим законом, якщо ви візьмете визначення терміну «передвиборча агітація», це спонукання виборців голосувати «за» або «проти» конкретного кандидата. Якщо ми відберемо у виборців можливість агітувати проти певного кандидата, і на виборчій дільниці голосувати проти, то це, на мій погляд, дещо звузить зміст існуючих виборчих прав громадян», – сказав А.МАГЕРА.

Він також зауважив, що в разі прийняття цього закону і відміни графи «проти всіх» після того, як виборчі бюлетені будуть надруковані, і в них печатками буде відмінена ця графа, але якщо бюлетені будуть надруковані без цієї графи, а Конституційний Суд України визнає таке положення закону неконституційним, ЦВК доведеться передруковувати бюлетені.

Як повідомляв УНІАН, народний депутат від БЮТ Валерій ПИСАРЕНКО зареєстрував у парламенті проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України», у якому запропонував виключити з виборчого бюлетеня графи, які дозволяють виборцеві не підтримувати жодного кандидата на пост Президента України.

http://human-rights.unian.net/ukr/detail/192715

На виборах 2010 року цей варіант голосування набрав найбільшу популярність за всю історію незалежної України. Ні під час виборів у неблагополучному 1994 році, ні під час політичних баталій 2004 року, коли країна була на межі істерії, не було стільки тих, які проголосували проти всіх.

Навіть враховуючи не результати екзит-полів, а офіційні дані ЦВК, які на сьогодні говорять про близько 4% громадян, які розчарувалися у всіх кандидатах, можна констатувати – рівень втоми від виборів в Україні зростає. До цього слід додати і рекордно високу для нашої країни кількість громадян, що не голосували, яка цього року склала близько 31% від всієї кількості виборців.

Вибори без вибору

Основною причиною зростання протестних настроїв у суспільстві і незадоволенням жодним з кандидатів у президенти є їх вражаюча схожість. Ця подібність впадає в очі не лише українцям, але і західним спостерігачам. Останні дивуються: як, маючи прекрасні стартові можливості після виборів 2004 року, Україна опинилася перед нинішнім вибором. Адже, згідно з їхніми спостереженнями, не так вже і важливо, хто стане президентом України. І за Тимошенко, і за Януковичем стоять представники великого капіталу. І Тимошенко, і Янукович вибудували взаємини з Москвою. Притому, інколи складається враження, що в першої це виходить навіть краще… Та і сфера впливу олігархів, що підтримують Тимошенко, не перетинається зі сферою ділових інтересів російських магнатів. Більше того, коли потрібно, Тимошенко здатна виступати посередником між російськими та українськими діловими колами, що довела історія з продажем “Індустріального союзу Донбасу”.

Схожість двох кандидатів і розчарування народу в них обох знайшло віддзеркалення також в закликах політиків, які не пройшли в 2-й тур, голосувати проти них обох. Так зробив Ющенко; пізніше, коментуючи результати голосування в другому турі, Ющенко відзначив: “Я гадаю, що Україні буде соромно за свій вибір, але це – теж демократія”. Фактично так само зробив і Сергій Тігіпко, який в період між турами просто відмовчався, не давши своїм прибічникам жодних ЦВ. Лише безпосередньо перед другим туром виборів він заявив, що в українців “поганий вибір”, адже обидва кандидати були при владі, але не показали жодного нового стратегічного бачення розвитку України. Інший учасник виборчих перегонів – Арсеній Яценюк – теж вважає, що Янукович і Тимошенко “засиділися” в українській політиці. Не задоволений він і нинішнім президентом Ющенком. “Це ж вони довели Україну до політичного й економічного банкрутства!” – розкритикував діяльність вищезазначених політиків Яценюк. “Я сказав, що ці три людини несуть персональну відповідальність за країну в останні 5 років. Я не підтримую жодного з них”, – сказав він. А в день виборів на питання про те, як він проголосував, Яценюк відповів, що він “підтвердив своїм голосуванням ту позицію, яку нещодавно озвучував”. Ще один екс-кандидат в президенти – Анатолій Гриценко – визнав, що співпрацювати з Тимошенко або Януковичем буде лише при загрозі війни.

Та й деякі громадські організації виступили проти всіх. Причому в цьому питанні зійшлися позиції навіть представників протилежних полюсів політичного сектора – “лівих” і “правих”. Так, “Організація марксистів”, з одного боку, і Організація українських націоналістів – з іншого, закликали громадськість голосувати проти “більшого” і “меншого” зла і не підтримувати жодного кандидата, назвавши вибори-2010 безальтернативними.

Експерти також говорять про розчарування українських громадян теперішньою політичною ситуацією. “Кампанія проходить в умовах певної втоми, – заявив директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. – Немає сьогодні підйому, масового драйву, який вивів би людей на Майдан”.

Війна з інакомислячими

Обидва кандидати в президенти України заявляють про свою прихильність демократії. Проте, коли мова заходить про реальні дії, все виявляється з точністю до навпаки. Згідно з принципами демократії, волевиявлення – це особиста справа громадян. За нього не можна переслідувати і його не можна нав’язувати. Проте, під час проведення агітаційної кампанії Юлії Тимошенко неодноразово критикувалися ті громадяни України, які збиралися голосувати проти всіх кандидатів або не йти на вибори. Так, коментуючи висловлювання Ющенка про перший тур виборів, Тимошенко заявила: “Гасло Віктора Андрійовича голосувати проти всіх або не йти на вибори – це найбрудніша, найцинічніша технологія, яка, по суті, є зрадою України”. “У мене до вас велике прохання – не приймати тих закликів голосувати проти всіх або не йти на вибори, які президент країни зараз оповістить на всіх каналах телебачення. Він зараз поїде країною, він просто працює на Януковича. Запам’ятайте це”, – лякала громадян України Тимошенко. Взагалі, аналізуючи передвиборну агітацію “бютівців” перед другим туром, можна відзначити, що Тимошенко вирішила відійти від принципу “батога і пряника” щодо виборців, які вагалися. “Пряник” прибрали – залишився “батіг”. Вся наочна агітація БЮТу перед другим туром будувалася на тому, що той, хто проголосував проти всіх – зрадник Батьківщини і прибічник Януковича. І всі коментарі Тимошенко, що зачіпають цю тему, були категоричні. Той, хто голосує проти всіх – прибічник Януковича і “кланів”.

Тимошенко в її починах підіграли декілька релігійних діячів. Духовні пастирі України теж закликали громадян не голосувати проти всіх. “День голосування – 7 лютого – це день випробування нашого суспільства на зрілість і відповідальність. Це день, коли своєю громадянською позицією кожен дає відповідь на питання – чи гідні ми бути незалежним і державним народом? Тому закликаю всіх, хто цінує свободу і незалежність України – в день 7 лютого обов’язково прийти на виборчі дільниці, взяти участь в голосуванні й вибрати з двох кандидатів того, хто, на вашу думку, є більш гідним очолювати державу на посаді президента”, – говорилося в зверненні від 27 січня глави УПЦ КП Філарета. “Не голосуйте “проти всіх”, тому що такого президента не може бути в державі”, – відзначив Філарет. А 1 лютого лідери різних церков підписали звернення до народу України із закликом прийти на вибори і проголосувати за когось з двох кандидатів, але не проти всіх: “Якщо ми будемо байдужі до вибору президента або проголосуємо проти всіх – ми втратимо свій шанс, а вибір однак буде зроблений, але вже без нашої участі”. Це звернення підписали лідери УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ і представники деяких інших церков.

Такий активний натиск з усіх боків дав свої результати: ривок Тимошенко з 25% в першому турі до 45% в другому зумовлений в першу чергу саме тим, що багато виборців голосували “від протилежного”. У них бажання не допустити до влади Віктора Януковича пересилювало бажання показати політикам, наскільки вони народові вже набридли. Тому з великою часткою вірогідності можна передбачити, що українців, які не підтримують жодного кандидата, насправді набагато більше, ніж зафіксовані ЦВК 4%. З кожним роком українці все сильніше розчаровуються в політиці і в політиках. Вибори, які не приносять очікуваних змін, набридають українцям. Зміни будуть можливі лише з появою на політичній арені нових осіб та імен.

http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/02/10/186775

Ось ти зараз сидиш і думаєш: доведеться-таки йти. Не хочу, але доведеться. Це мій громадянський обов’язок. Так що піду. Знову на…буть, але піду. Виберу менше зло. Але це вже востаннє! Ще раз – і все! А вони сидять і теж думають: піде чи ні? Не хоче, але доведеться. Це, зрештою, його громадянський обов’язок. Так що піде. Знає, що на…бемо, але піде. Буде вибирати менше зло. Скажемо йому, що це – востаннє. Ще раз – і все! І ось вони сидять і морочать один одному голову. Тому що насправді вони в системі, спробуй їх від’єднати одне від одного – вони ж помруть, як аквалангісти без кисню. Розведи їх по різних кімнатах, посади на замок – вони озвіріють без народної любові та владної вертикалі. Розірви цей колообіг народної любові в природі – у них ломка почнеться. Політики – це такі парнокопиті, котрі не виживають на самоті. Для виживання та нагулювання жиру їм потрібні безкраї електоральні поля, на яких вони можуть розгорнути бурхливу діяльність, залякуючи потенційних виборців примарами фашизму та шовінізму. Широкі народні маси гинуть без турботи влади, мов горобці в січневі морози, без турботи влади вони вимикають телевізори і починають неконтрольовано розмножуватись, ніби кролики. Але процес розмноження, як відомо, несумісний із процесом політичної активності. Чим більше ти дивишся політичної реклами – тим менше у тебе шансів стати матір’ю-героїнею. Чим довше ти платиш партійні внески – тим більше у тебе шансів бути похованим за рахунок парткому. Їм є за що боротись, ось вони і морочать одне одному голову. Натомість що робити тобі, якщо ти все-таки вирішив забити? Тепер у тебе троє головних ворогів. По-перше, агітатори. Відмовляючись іти на вибори, ти просто підставляєш цих милих чуваків із вудками в руках, котрі ловлять на ці вудки твою пропащу душу, марно апелюючи до решток твого громадянського обов’язку. По-друге, мінтура. Уяви, що робитиме мінтура, коли одного разу ніхто не прийде на дільницю? Адже згідно з уставом несення патрульної служби, вони змушені застрелитись із табельної зброї у випадку повної неявки потенційних виборців. По-третє, тьотки з буфетів, які зранку розливають в одноразовий посуд кислотне ситро «Буратіно» – що вони будуть робити в разі зриву виборчого процесу? Хто буде пити це їхнє отруйне ситро «Буратіно», хто стане труїтись в їхніх буфетах при виборчих дільницях, якщо ти все-таки вирішив забити? І ось що я думаю. Добре, народна любов – це добре, і неконтрольоване розмноження це добре, і похорони за рахунок парткому – теж не так уже й погано. Але ось що я вам скажу: я краще з’їм свої паспортні дані, з’їм і зап’ю ситром «Буратіно», аніж погоджусь пройти увесь цей ваш садо-мазо-фейс-контроль, я покусаю агітаторів, але не дозволю притягти себе на гачку їхніх вудок на виборчу дільницю. Не треба дивитись на мене, як на різдвяну індичку, я – не електорат, мене немає у ваших списках, подивіться уважно. Менше зло має звичку швидко розростатись. Вибори – це лохотрон, в якому програють усі, крім адміністрації казино. Тому – на добраніч, діти, музиканти бажають дорогим гостям веселої забави! Побачимось у пеклі, народні обранці!

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/print/sirozha/a1125

За даними Центральної виборчої комісії, найбільша кількість виборців, котрі поставили позначку у графі “не підтримую жодного кандидата” – на Дніпропетровщині. Проти обох кандидатів проголосувало 6,75% від загальної кількості тих, хто з`явився на виборчі дільниці, або 124,165 тис. осіб.

Кількість тих, хто проголосував за Віктора Януковича, перевищила кількість відданих за Юлію Тимошенко голосів майже вдвічі: 60,09% та 29,61% відповідно.

Найменше позначок “проти всіх” зафіксовано у Донецькому регіоні – 2,26% або 60,670 тис. осіб.

http://kr2012.com/news/news.php?ELEMENT_ID=153773

За даними закарпатських регіоналів станом на 12 годину в Ужгороді проголосувало 17 261 виборець (майже 18%). А це на 3-4% менше, у порівнянні з тим же періодом часу на виборах 2006 року. Про це сьогодні, під час прес-конференції в Карпатському інформаційному агентстві розповів представник від Партії регіонів Віктор Феєр.

Він зокрема зауважив, що стурбований тим фактом, що багато людей голосує проти всіх. Цю інформацію, як пояснив регіонал, йому вдалось дізнатися, особисто спілкуючись із виборцями.

http://www.mukachevo.net/ua/news/view/11771

Якби вибори відбулися в найближчу неділю, підприємці і власники невеликого бізнесу голосували б проти усіх.

Такі результати дослідження проведеного журналом “Фокус”, разом із компанією TNS Ukraine.

Перше опитування, проведене 18-19 серпня, продемонструвало, що трьом основним політичним силам (Партії регіонів, Блокові Юлії Тимошенко і блокові “Наша Україна – Народна самооборона”) не вдалося залучити на свою сторону найбільш економічно активну частину населення.

Не визначилися з вибором 23,7% опитаних, готові проголосувати проти всіх 20%.У більшості великих міст лідером виборчих уподобань є Партія регіонів, у Києві домінує БЮТ, у Львові лідирує НУНС.

“Фокус” також з’ясував, що жінки більше, ніж чоловіки, схильні голосувати за БЮТ (14,9% проти 10,6%), у той час як чоловіки охочіше вибирають НУНС (9,9% проти 5,1%).

У політичному виборі жінки більше орієнтуються на особистість лідера партії, а чоловіки ставлять на перше місце програму політичної сили.

Протягом п’яти тижнів опитування будуть проводитися в сімох найбільших містах України: Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Запорожжі, Львові, Одесі і Сімферополі.

Телефонне опитування охопить 3 000 осіб, яких, на думку редакції й експертів, можна віднести до середнього класу – люди активного віку (25-45 років), що живуть у великих містах, що працюють, із середнім і вище доходом.

http://www.epravda.com.ua/news/478e6d2c96c24/

Пленум Центрального комітету Компартії України вирішив у другому турі президентських виборів не підтримувати жодного з основних кандидатів — ні Віктора Януковича, ні Віктора Ющенка, і закликатиме своїх прихильників голосувати проти всіх. За це рішення проголосували 127 членів ЦК КПУ зі 130 присутніх, мотивуючи його тим, що “підтримка при повторному голосуванні по виборах президента України в другому турі кандидатів, які є продовженням нинішнього антинародного курсу, режиму, є неприпустимою”.

Рішення пленуму озвучив на прес-конференції у Києві лідер КПУ Петро Симоненко. Він також заявив, що Компартія закликатиме своїх прихильників обов’язково прийти на вибори, але у другому турі голосувати проти всіх. Окрім того, Симоненко повідомив: пленум ухвалив рішення не відкликати своїх членів виборчих комісій, аби продовжувати “захищати право громадян на волевиявлення”.

Ще один кандидат у президенти Наталія Вітренко, котру завжди підозрювали у тісних зв’язках з владою, у середу вирішила у другому турі виборів підтримати кандидата від влади.

http://postup.brama.com/usual.php?what=32899

Центрвиборчком зареєстрував кандидата в президенти Василя Противсіха. Попри свою маловідомість та від­сут­ність рейтингу, в та­ємничого самовисуванця може з’явитися більше шансів потрапити на Банкову, ніж у багатьох його конкурентів.

Таке припущення можна зробити з огляду на законопроект, яким пропонувалося позбавити виборця можливості не підтримувати жодного з кандидатів на пост Президента. Його автор, бютівець Валерій Писаренко, пояснив свою ініціативу бажанням перестрахуватися від марної втрати виборчих голосів, сподіваючись, що вибираючи «менше зло», громадяни віддадуть голос саме за їхнього кандидата.

Нардеп послався на європейську практику, а також бажання заохотити виборців до активного голосування. Адже неявка на дільницю має практично такі ж наслідки для голосування, як і відмітка виборцем у бюлетені графи «Не підтримую жодного кандидата».

Можливо, тому, що В.Писаренко відкликав законопроект, до ЦВК подав документи, а згодом і пройшов реєстрацію як кандидат у президенти В.Противсіх, житель с.Олешків Снятинського району Івано-Франківської області. Самовисуванець уже має досвід президентства, він очолює Івано-Франківську торгово-промислову палату. До зміни паспорта він мав досить звичне для українців прізвище Гуменюк.

На сьогодні широкому загалові не відома ні перед­виборна програма, ні «козирі» висуванця, якщо, правда, такі є. На минулих виборах графу «Не підтримую жодного кандидата» обрали 2,73% виборців, очевидно, що вже розпочалася боротьба навіть за ці голоси, і самовисуванець з Іванофранківщини може взяти в ній активну участь.

Олешківець змінив прізвище місяць тому, оскіль­ки воно більше відповідає духу сучасності. Він схилився, можливо, до власної ідеології та скористався передвиборною ситуацією. Адже недавні опитування Центру ім. О.Ра­зумкова показали, що громадян, не готових підтримати жодного з кандидатів, аж 11,4%. Розчарування народу в нинішній політичній еліті України може В.Противсіх навіть допомогти.

Можливо, поява таких, хоча й технічних, кандидатів, як В.Противсіх, підштовхне депутатів до вилучення згаданої графи. У будь-кому випадку вибори-2010 можуть мати дуже неочікувані результати.

http://www.zib.com.ua/article/1257815257655/

Громадяни України, користуйтесь моментом – Виберіть мене своїм Президентом!” – проголошує лідер гурту Тартак Сашко Положинський у приспіві першої пісні свого сольного проекту “СП”, яку днями представив на власному блозі в інтернеті. Музикант не приховує, що вирішив оприлюднити цю композицію першою саме з нагоди початку передвиборчої кампанії. Тож про новий проект Сашка та його громадянську позицію, участь гурту Тартак у рекламних акціях Тимошенко, Ющенка, Януковича та п’яту річницю Помаранчевої революції ми вирішили поговорити із музикантом докладніше.

http://uaformat.com/content/view/1510/39/

Більшість моїх колег у другому турі президентських виборів оберуть третій варіант: “Не підтримую жодного кандидата”. Я також! Я не буду обирати менше зло!

Чому мій голос не дістанеться Тимошенко? Згадаю пару тез з мого особистого життя.

Коли я був учасником акції “Україна без Кучми!”, мені імпонувала Тимошенко, що йшла проти системи. Яка пару місяців відсиділа в слідчому ізоляторі. Яка використовувала революційну риторику у боротьбі з кучмізмом. Коли мене на 10 діб запроторили до Дарницького спецприймальника-розподільника я знав, що серед тих, хто буде мене витягувати звідти є і вона. Так само як Чорновіл, Стецьків чи Кириленко…

У 2002 році будучи студентом 3 курсу університету я вирішив стати депутатом міської ради, і став ним. Більша половина з 3600 виборців мого округу повірили мені. Я йшов на вибори як кандидат від Блоку Ющенка, але, коли сам прийшов голосувати на дільницю, то знав, що команда Ющенка набере більше 20% голосів і вирішив віддати свій голос Блоку Тимошенко, знаючи про можливість не проходження її політичної сили до парламенту. Тоді вона представляла радикальну опозицію і всі буйні, зокрема такі як УНСО орієнтувались на неї.

У 2004 я дуже зрадів коли дізнався про підтримку нею Ющенка. Це суттєво збільшувало його шанси на перемогу. Її участь в помаранчевій революції була неоціненною. Ющенко був між життям і смертю, і тоді на фронті була вона.

З того часу минуло 5 років і Тимошенко не дістане мого голосу!

За ці п’ять років цей політик йшов по трупах! Ми можемо скільки завгодно стверджувати, що Ющенко слабак, але зокрема саме завдяки їй віра людей у нього стала такою мізерною. Вона методично з року в рік знищувала його як політика. Вона знищувала всіх кого вважала конкурентом і буде це робити й надалі. Вона й надалі буде знищувати будь-кого, хто перейде дорогу! Робити це цинічно і меркантильно! Вкладаючи у цю справу мільйони і даючи роботу своїм політтехнологам.

Ця секта не буде спинятись ні перед чим, щоб перемогти і зараз. Переконаний навіть програючи Януковичу, вона заявить про масштабні фальсифікації і закличе людей на майдани. Мене серед цієї юрби не буде! Я не вірю Тимошенко!

Її команда у регіонах не зважає ні на що і також готова йти по трупах і ламати людей через коліно. Більшість з цих людей по змісту та формі є типовими комуністами під керівництвом “тендітного” вождя. Для них – ціллю є лише влада. Вони мало зважають на ідею та все на те, що мені близьке. Їхні дії протягом останніх років відштовхнули сотні тисяч таких як я, і саме цих голосів забракне Тимошенко, щоб виграти ці вибори.

Я не маю жодних сумнівів, що Тимошенко під час багатьох вояжів до білокам’яної домовилась з путінським режимом. Це очевидно із сприйняття її персони російськими ЗМІ та ще багато інших факторів. Без сумніву, вона такий же прокремлівський кандидат, як і Янукович. Чи Тимошенко буде підіймати питання про виведення Російського чорноморського флоту з Криму, вступу в НАТО чи визнання воїнів УПА на державному рівні? Очевидно ні!

Ця людина випромінює неправду, і навіть декілька днів тому голосила на всю країну про масштабні фальсифікації, не наводячи жодного реального аргументу, водночас купуючи екзит-поли й на основі їхніх даних будуючи теорему про відставання у 4 відсотки. Хіба не так?

Мене не цікавлять аргументи стосовно того, що державою буде керувати двічі судимий, у будь-якому разі я буду в опозиції. І це буде національною опозицією. Де будуть і Ющенко, і Тягнибок, і багато інших українських націоналістів та патріотів… Хто буде перший у цій когорті покаже час. Тенденції очевидні…

Я ні в якому разі не поставлю під сумнів вибір українців. Якщо вони оберуть своїм президентом уркагана, який навіть не захотів за ці 19 років незалежності зрозуміти глибини нашої мови та культури, історії та віри, то я прийму цей вибір. Нація могла вибрати інший шлях, але вона відмовилась. Янукович ніколи не стане моїм президентом!

Очевидно нас чекає як мінімум 5 тяжких років. За будь-якого вибору мого народу відбудеться згортання національного поступу, а те що поступ був для мене є безсумнівним.

Будемо вірити та боротися! Колись у 2001 році, крокуючи вулицями Києва з учасниками акції “Україна без Кучми!”, а їх було в колоні 3-4 тисячі, я слабо вірив у швидку перемогу наших ідей. Така була зневіра і байдужість оточуючих, але роки плідної праці дали свій результат. Впевнений так само і цього разу наша дія не дасть Україні стати придатком для чужих імперій…

p.s. Очевидно для будь-якого українського націоналіста підтримка Януковича абсолютно неможлива з огляду на всім відомі причини, тому у своєму дописі торкнувся лише постаті нашого з Вами прем’єр-міністра.

http://www.guzj.info/?p=290

«Поділ України на дві частини, який найбільше проявився 2004 року, на жаль, зберігся. Тому новому президентові потрібно буде долати розкол між Сходом і Заходом. За жодного кандидата не проголосувала абсолютна більшість тих, хто прийшов на вибори. Це значить, що люди голосували не стільки „за”, скільки „проти”. Основна спонука — не допустити іншого кандидата до влади», — сказав директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко у коментарі «Газеті по-українськи».

«І Віктор Янукович, і Юлія Тимошенко мають підтримку лише третини виборців. Юридично це нічого не важить, але може стати суттєвим доводом опозиції для морального і політичного тиску на нового президента. В усіх регіонах країни від нього чекатимуть вирішення соціально-економічних проблем», — вважає фахівець.

Найбільше проти всіх голосували у столиці — понад 8% із тих, хто прийшов на дільниці.

«Столиця — це найпрогресивніший регіон, з великою часткою інтелігенції. Кияни розуміють, що і Янукович, і Тимошенко навряд чи зможуть вирішити проблеми, які стоять перед країною. Думаю, якби у другому колі кандидат для перемоги мав набрати понад 50 відсотків голосів, то проти всіх висловилися б значно більше виборців. Це був би не лише протест, а справжній вплив на підсумок», — вважає Андрій Биченко.

http://www.razumkov.org.ua/ukr/expert.php?news_id=2001

1 2 3 4 5 6