підписатись

Обробка... Обробка...
Orphus system
При використанні текстів або матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.

yulauragan
Варто перерахувати кризи при уряді Юлії Володимирівни Тимошенко і тоді стає зрозумілим що її повернення можуть бажати тільки не здорові на голову люди. Цукрова, м’ясна, бензинова, і навіть газова криза. Цим ми завдячуємо тільки пані, яка косить. Чи не вона, за свого прем’єрства їздила в Росію нібито поторгуватись за газ. Згадайте, саме після цього в нас стрімко подорожчав газ.

Основним сумнівним досягненням уряду Тимошенко була ідея навести порядок на митниці, створити «банди» нальотчиків, які будуть час від часу налітати на кордон і наводити порядок. Таке враження, що одного разу пані Юлі приснилося  як повз її кишеню пролітають купи красивих речей, вона їх назвала просто – контрабанда. Того ж дня вона мов чарівниця махнула ручкою і вимовила: Контрабанда стоп! От так раз і зупинила… весь експорт та імпорт.

Навіть на митниці не знали що чекати далі. Тому вийшли з положення оригінально – хочеш їхати і везти товар то плати по двійному тарифу. Службовці пояснювали, що вони ризикують своїми посадами, тому змушені підняти ціну. Про який бандитизм і контрабанду чого може йти мова коли дотичні до влади акули бізнесу проводили і проводять мільярдні контракти повз казну держави? А де мільйонні податки від справжніх контрабандистів?

Як кажуть в народі – митниця не спить!

Сьогодні подібна ситуація, адже митниця знов «чекає» нового прем’єра, а якщо ціни при «новому» прем’єрстві панянки піднімуть, то логічно порахувати скільки лівого бабла пройде мимо? То навіщо втрачати кошти – нехай кордон стоїть і чекає нової влади. Повністю заблокований польсько-український кордон ідеальне для того місце. Чим може займатись таможня тільки очікуванням, а спішиш – плати! В час політичної кризи деякі державні структури не відмовляються від можливості заробити. Це нова фішка, з якою Юлія Володимирівна буде боротись. От стане прем’єром і враз вирішить всі проблеми, і на кордоні теж наведе лад. Все штучно, по-українськи!

-Таможня, чого стоїмо?

-А стоїмо поки не виберемо! Як на революції!

Командують парадом помаранчеві командири, які ще 2 роки тому присягались вірності народу. Поверніть кризу Юлії казали з реклами! Яких криз нам ще чекати? Поверніть і всріться.

tyrcomp
Жила була баба ВеРа і було в неї 450 онуків, дурників. Маленькі дуже часто гАласували, тому добра жінка купила їм серверОК, діточки довго не розуміли для чого. Але серверОК роздав діточкам кнопочки, тому всі тішились подарунком. І от одного разу прийшов татко і сказав, що кААліции не буде поки діточки не оберуть собі головного гАласуна, тому діточки цілий вечір сиділи і обирали головного гАласуна. А ще вони нещодавно дивились казочку по телевізору про польоти Гаррі Понтера на мітлі, тому його і обрали.

На зауваження “опозиції” про те, що в Верховній Раді не вистачає депутатів відреагували досить нестандартно – почали навмисно тягнути час, адже на початок голосування справді не всі депутати були в приміщенні, а практика дистанційного голосування вже і для народу не новина. Викликали – дочекались – проголосували!

Тато поплескав в долоні від радості, але додав, що ще потрібно обрати нову маму. Гаррі Поттер пообіцяв татові що маму оберуть так само швидко як і його. Також татко зауважив, що для обрання нової мами потрібна згода 225 і одної дитинки, так роблять сусіди і це називається демократична більшість.

Досить згадати часи Сталіна коли на посади обирали по такому самому принципу – один кандидат. Голосувати поки не оберуть – пік демократії в нашій країні. Америко, де твої очі, рятуй! Або краще не рятуй…

Нова мама прийшла вся в білому і довго пояснювала діточкам наскільки краще вони будуть жити, а діточки плескали в долоні. Але не всім дитинчатам нова мама сподобалась, тому не вистачило карточОК.

Голосування за картками давно перетворили на пародію – всі прекрасно розуміють те, що в депутатів дві руки для того, щоб голосувати за себе і сусіда. Не секрет що в ВР існують певні «касти» гАласунів – в обов’язках яких чітко визначено таке голосування, вони навіть розписують графіки чергувань – хто, за кого і коли.

Гаррі Поттер змусив дитинчат вибирати ту саму маму знову, але інші дитинчата котрим мама взагалі не подобається показали дулю. Те, що нову маму не вибрали не сподобалось таткові, тому він особисто прийшов на наступні вибори мами. Він знову розказав яка мама біленька і пушиста і те, що вона йому подобається найбільше, але дитинчата знову її не обрали. Маленькі розділились на дві половиночки – ті хто нову маму любить і ті хто не любить.

Діло йшло до бійочки, але тоді один з дитинчат крикнув:

– Я знаю хто винен! Це серверОК! Він довго у нас живе в хатці, тому я думаю що це він нам заважає!

Малеча заметушилась і знову поділилась на дві частинки, а татко мовчав, тому що вже одного разу ображав серверОК, який був не винен.

В часи помаранчевої революції був інцидент з транзитним сервером – казка для людей далеких від інформаційних технологій. До логічного завершення інцидент так і не було доведено. Президента затягнули в кімнату з комп’ютерами  – показали свічі, дроти і сказали що це серверна. З технічна сторони питання часи коли сервера займали цілі кімнати давно закінчились – магнітно-стрічкові машини на 2 поверхи і більше вже у минулому. Професіоналу досить порахувати скільки десятиповерхових будівель мала займати машина, для прикладу, такої конфігурації: Intel Core 2 Duo (1.66GHz) 2048MB RAM 160 GB HDD GeForce Go 7300 128MB VRAMНа сьогодні дітище технологій Acer Aspire 5633WLMi важить 2,7 кілограми і коштує біля тисячі доларів. Питання транзитного серверу лишається відкритим, так само як і питання чи був він взагалі.Розробники системи «Рада» наголошують, що таке втручання в роботу неможливе. Система є автономною – мережа нікуди не підключена, функціональність в робочому режимі контролюється мінімум двома адміністраторами. Всі дії та системні помилки записуються в спеціальний для того файл, дані якого роздруковуються після кожного голосування.

Деякі діти вирішили вигнати серверОК, але ми розуміємо що він не винен, так само як і 2 роки тому, він лише допомагає гАласунам і його не цікавлять події в хатці.

Питання стоїть в іншому – змусити всі підконтрольні фракції голосувати в режимі «таємного голосування» – не секрет що формула такого голосування вже виведена – необхідно ОСОБИСТО І З ПОСМІШКОЮ показати на камеру свій підпис під кандидатурою, інакше – геть! Та чи у всіх ця посмішка буде щира? Затягнути час і змусити підписати всіх – ось головна причина!

electionsru
Революції в Україні, Грузії, Казахстані і ще інші про які ми з вами можемо не знати – злий план недоносків політиків, які окрім знищення СССР марять знищенням всього пострадянського простору. Вони пройшлись мов ураган навкруги кордону Росії. Чи не заради неї коханої це все робилось? Адже для чого комусь ця загублена долею Україна. Все діло в ресурсах якими володіє Росія, для цього не жаль мільйони доларів на революції. На фоні глобальних проблем та конфліктів Росія виглядає досить самодостатньою та повноцінною незалежною державою, тому пряме “вставляння палок” в колеса типу революцій звичайно може загальмувати її розвиток на декілька років.

Дуже часто Росію звинувачують в недостатній “демократичності”, але шокуючих повідомлень про пожежі на виборчих дільницях, зникнення бюлетенів, як у рідній “демократичній” Україні не було і навряд-чи буде. Отож, хто з нас демократичніший, панове?

Россия накануне выборов, которые вновь могут оказаться судьбоносными. В предвыборные месяцы общество особенно чутко реагирует на политические новости и подвержено воздействие разнообразных, в том числе грязных PR-технологий. Поэтому сейчас нужно уделять повышенное внимание всевозможным попыткам использования подобных технологий для обострения ситуации и искусственного нагнетания повышенного социальное напряжения.

В последние два месяца по уровню активности, мощи и профессионализму выделяется PR-кампания, ведущаяся в Пушкинском районе Московской области. В ней используется весь, к сожалению, уже довольно широкий спектр грязных информационных технологий, включающий организацию платных митингов и пикетов с их освещением на телеканалах, клеветническую кампанию в федеральных, областных и районных газетах, Интернет-травлю т.д. и т.п. Кажется, что к нам пока в миниатюре возвращаются недоброй памяти предвыборные приемы середины 90-х годов прошлого века.

Как это не удивительно, истоки этой информационной кампании и источники ее финансирования находятся очень далеко от Пушкинского района в туманном и гостеприимном для российских недоброжелателей Лондоне.

На этот раз известные российские эмигранты, располагающих огромным теневым капиталом, сумели воспользоваться услугами имевшей до сих пор незапятнанную репутацию крупнейшей международной компании Ogilvy Public Relations Worldwide, основанной более 25 лет назад гуру рекламного бизнеса Дэвидом Огилви. Весьма странно, что солидная американская компания, клиентами которой являются такие транснациональные корпорации, как BP, Pfizer, LG Electronics, Unilever, Sun Microsystems, не побрезговала деньгами сомнительного происхождения и с энтузиазмом занялась организацией платных митингов на Горбатом мосту, имитацией голодовок, опустилась до прямой и достаточно очевидной клеветы. Быть может, руководство могущественной компании в Нью-Йорке не знает, чем занимается ее далекий московский офис или – чего тоже нельзя исключить – американская корпорация проводит учения перед масштабным вторжением в российский выборный процесс для организации очередной цветной «демократической» революции.

Ответ на эти вопросы призваны дать органы, ответственные за государственную безопасность нашей страны. Однако уже сейчас можно констатировать, что мы имеем дело с грубым вмешательством во внутренние дела России американской компанией, работающей на теневые деньги российских эмигрантских кругов в Лондоне.

Крупнейшая международная коммуникационная компания, входящая в группу WPP – Ogilvy Public Relations Worldwide – основана более 25 лет назад Дэвидом Огилви (он считается гуру рекламного бизнеса). Представительства на более чем 60 региональных рынках на всех континентах компании объединены штаб-квартирой, которая находится в Нью-Йорке. Среди клиентов компании – крупнейшие международные корпорации, такие как BP, Pfizer, LG Electronics, Unilever, Sun Microsystems и другие.

И кто бы мог подумать, что московский офис этой знаменитой компании – SPN Ogilvi Public Relations вдруг опустится до черных технологий, которые неоднократно применялись в нечистоплотной бизнес и политической борьбе.

С сентября этого года в СМИ была развернута информационная кампания по дискредитации главы Пушкинского муниципального района Владимира Башкирцева. Что удивительно, используются все возможные, и главное, дорогие, средства: Интернет-ресурсы, федеральные и областные печатные издания, и даже телевидение. Регулярно проводятся митинги, которые также оплачиваются работниками SPN Ogilvi Public Relations. Денег уже потрачено немало. По средним оценкам, для проведения этих акций уже потрачены десятки миллионов рублей.

Интересно, зачем крупнейшему сетевому агентству нужна репутация такого рода?

viysko
У предвиборчій гонитві щоразу в Україні  з`являються «проффесори» із будь-яких питань суспільно-політичного життя. Із переконливістю політруків виборцям сповіщають про “покращення вашого життя вже сьогодні” та неодмінне щастя “стабільності” щойно закриються виборчі дільниці. Не обминає така пошесть і військову справу.

Суспільне обговорення наразі відбувається у двох напрямках: НАТО не НАТО,  призов чи контракт. На перший витрачаються чималі кошти. Як рідні бюджетні, так і закордонні. У вражаючих, до речі, розмірах. Другий обходиться рівнем балачок. Через що виглядає вельми аматорським. На кшталт «адна баба сказала». Проте важливістьвибору виглядає безсумнівною через його непересічний вплив на долю всіх українців. Молодих та старих обох статей.

“Служіть би рад: пріслужіваться тошно!”

Щодо рішення, вступати Україні до Північно-атлантичного блоку чи – ні, виправданим буде долучити до його прийняття безпосередніх майбутніх учасників військової організації: українських громадян призовного віку. Пропозиція виглядає наявною за можливістю, простою за втіленням, наочною за результатом та – головне – безкоштовною для тих, хто вже “асвоіл” чималі кошти європейської спільноти.

На “позаблоковість”. Слід запропонувати країнам-членам НАТО організувати для нашої молоді “лагєря” військової підготовки за стандартами блоку. Щоб на протязі трьох-шести місяців вона жила, харчувалася, проходила вишкіл та навчалася зброї в дійсних умовах європейської армії. Така собі “дапрізивная падгатовка” підкерівництвом натівських “ваєнруков”. А на випускні іспити запросити до Європи родини юнаків та дівчат. Хай на власні очі побачать та пересвідчаться: НАТО нам, чи не НАТО. При цьому необхідно мудро вчинити “і нашім, і вашім”: подібне запропонувати країнам СНД. З огляду на суворий принцип добровільної участі легко буде порівняти кількість “європейського призову” із бажаючими приєднатися до “ГУЛАГу” мордовських, воркутинських, норильських, карагандинських, колимських, магаданських, чукотських тощо “защітнікав атєчєства”. І батьків туди підвезти згодом. Як заповідав нам класик: “Па тундрє, па жєлєзнай дарогє, там, гдє ходіт курьєрскій “Варкута-Лєнінград”…   Ото і отримають вони тоді ЄЕП !  Кому закортить…

До речі, про бажання.  Заклик скасувати загальновійськовий обов`язок виглядає зараз надпривабливим! Наміри уникнути армії, де солдатів вбивають сп`янілі офіцери та здичавілі сержанти, вибухаючі артсклади і некеровані ракети, де генерали крадуть та спекулюють військовим майном, а командири і особовий склад геть безправні та утримуються за “пушєчнає мясо”, ау солдатських казанах м`ясо трапляється гидке, мов на “бранєносцє патьомкінє”, – дійсно мають загальноукраїнське поширення. І серед батьків, і серед дітей. Тому гасло – “всі на контракт!” –  припаде до душі багатьом. Але слід взяти до уваги наступне. В руках у вояка крім зброї має бути ще одне з двох: або присяга “да паслєднєй каплі крові!”, або контракт з “умовами”. Згідно останніх: “Я,  маладой і красівай, – с адной старани, і Я, важний начяльнік,  – с другой…”

А відповідно до Конституції України усі правовідносини підвідомчі суду. Отож, коли “запахнєт жарєним”, кожен із контрактом зможе завітати до найближчого місцевого суду із простим позовом: “Вважати контракт не чинним (або не укладеним)”. А “іх честь” позов прийме та розгляне, бо Конституція України гарантує наявність судочинства навіть в умовах воєнного часу! Дію контракту, звісно, буде зупинено на роки. До розгляду по суті. Представлені докази будуть невигадані та беззаперечні: “партянкі билі мокримі, картошка – сирой, пєрловка – с мишамі, чай – с мухамі, а масла – йок ваабщє!” Також грошове утримання виплачувалося із запізненням, залучали до будівництва генеральських гаражів та дач (котеджів, по-сучасному). Ще гасив фосфор на залізниці та брав участь у інших заходах “шуфрічя по чрєзвичайним сітуаціям”. Цим щоденно сповіщається українська громада. Відтак,  постанова “ІМ`ЯМ УКРАЇНИ” про задоволення позову стосовно розірвання контракту бачиться цілком вмотивованою. Після чого зраділий позивач-контрактник гайда с вєщамі – і в глубокій тил!.  А “родіна-мать” –  каво пазавьот?” Хто там  у нас “да паслєднєй каплі крові!”? Агов!! – нікого… Усі “на контракті” надійно зміцнюють тили. Разом із авторами сьогоднішніх гасел…

Не слід вигадувати. Скористаємося минулим досвідом. Загальний військовий обов`язок в Україні було започатковано Сталіним під час підготовки Другої світової війни у середині тридцятих років. А якою на тоді була армія? – “добровільною”, мов більшовицький колгосп. Гнали туди хлопців голод, злидні, репресії та можливість бути ситим, задоволеним, вшанованим суспільством. І патріотичним. Саме такими бійці Червоної Армії забезпечили Голодомор в Україні. Лише згодом всі вони стали зобов`язані “да паслєднєй каплі крові!” савєцкаму правітєльству”. І до тепер.

Оце і треба нам сьогодні: добровільний військовий призов. Із складанням присяги на вірність Українському Народові. Відповідними мають стати утримання та громадська пошана. А чим підкріпити паріотизм? – обов`язком складання такої присяги для бажаючих у майбутньому обійняти посади державних службовців або “правоохоронців”. Без виключення. Якщо мрієш працювати “на користь Україні” – добровільно маєш це довести службою в армії. Безкоштовно. І дівчата також. Ось тут здоров`я  і спосіб життя стануться у нагоді. А як інакше майбутньому посадовцю дотримувати та гарантувати конституційні права громадянам України? Та ще нести за таке кримінальну відповідальність. А неохочим до війська будь чим можна зайнятися на  користь собі та людям окрім держклопоту. Пацифістам – альтернативну службу. Років зо три. Під присягою, звісно, українській громаді. У лікарнях (сільських, наперво), сиротинцях, інтернатах, інвалідних хосписах, на вуличних громадських роботах тощо. Там і харчуватимуться неодмінно, де пересічному ні за які гроші не закортить сьогодні докладати зусиль власноруч. Витримаєш – будеш надалі мати право працювати чиновником. Згідно закону. До речі, і звільняти корупціонерів потому буде легше. Порушив присягу – геть відразу! Клятву скасовано. А іншої вже ніколи не приймеш… Прагнучих бюджетного корита враз поменшає!

Проте, і військовий контракт також слід започаткувати. З усіма перевагами та принадами. Але для особливого. Військовий вишкіл за контрактом має обов`язково передбачати участь у збройних конфліктах виключно за кордонами України! Такий собі “український іноземний легіон”.

Подібний до французського. Добре навчені та озброєні українські вояки-контрактники мають брати участь в усіх “гарячіх точках платнєти” як найманці. За гроші. За достойні гроші. Значущість яких для себе кожен визначить добровільно. Набутий досвід обов`язково слід використати для українського війська. Кричав “Урааа!” разом із усіма протягом першого терміну контракту – маєш право на службу у Збройних силах України із підвищенням. Взводним або ротним. Після навчання відповідного. Та присяги, звісно. Махав наганом десь в пустелі – “Вперьод, славянє!” – отримаєш на батьківщині батальйон або бригаду. Забажаєш від “Ваєнторга” папаху приміряти чилампаси пришити – так це станеться, якщо живим залишишся років через 15-20 участі у “миротворчих” міжнародних силах. Отим набудуться і досвід, і пошана. Беззаперечні!

Відтак, майбутнім “учясьнікам баєвих дєйствій” належить проявити себе виключно на рідних теренах: “Єслі враг нє здайоцца!…”  Коли трапиться кров пролити (чи – боронь, Боже! – загинути) на чужині – так то за гроші. Лише за контрактом. В ньому сторонам і слід передбачити відшкодування:  чистоганом. За умовами договору. Ніякого “геройства” та нагород. Жодного сподівання для родини на бюджетне утримання: незалежна судова гілка влади захистить сиріт…

Труднощі та незгоди українського війська – невідривна складова поточних суспільних негараздів. Наша армія не може бути кращою або гіршою за спільноту, яка не належно утримує своїх вояків. Головний чинник невідворотніх змін – позбутися сталінської спадщини загального військового обов`язку. Патріотичний та добровільний призов на військову службу разом із можливістю для бажаючих власним ризиком отримати надмірних відчуттів та чималих грошей за військовим контрактом започаткуються як Національна військова ідея. Перший крок. Вона надасть сподівання  українцям геть забути одвічне та сумне: “Служіть би рад:  пріслужіваться тошно!”

В.Кулініч, старший лейтенант запасу Радянської Армії.

cardinal
Громадяни України закликають Францію вийти з НАТО, повернути мушкутерів і кардинала Рішельє! Ми просимо виконати наші рекомендації до 2010 року, в іншому випадку Україна буде змушена бойкотувати всі товари з Франції, духи, одеколони та одяг. Ми рекомендуємо зняти пост президента Вашої країни, і знову назначити королеву.

Згідно “демократії” міжнародна спостережна місія європейських інституцій закликала Україну виконати минулорічні рекомендації ОБСЄ та ПАРЄ щодо скасування можливості голосувати «проти всіх» і врахувати зауваження, зроблені після цьогорічних дострокових виборів.

Якщо ви приїхали сюда “спостерігати” – спостерігайте!

Зверніть увагу на кожне словосполучення з заяви:

1. міжнародна спостережна місія європейських інституцій – місіонери, які мали сидіти і дути в носик спостерігати за виборами.

2. виконати минулорічні рекомендації ОБСЄ та ПАРЄ – все-таки минулорічні і навіть рекомендації, а не прямі вказівки.

3. щодо скасування можливості голосувати «проти всіх» – тобто все-таки позбавити нас права голосувати так як ми бажаєм.

З позицією “проти всіх” треба неодмінно боротись бо вони відбирають у інших партій голоси, і взагалі в Україні повинна бути двопартійна система – сині і оранжеві, всі інші партії коту під хвіст, так буде простіше.

От приходиш на вибори, а перед тобою сині і оранжеві, і все. От вона демократія. Ляцька демокрація!

Мені гидко від того, що Україна вже 16 років підтирає задницю всім без винятку світовим організаціям, приймає усі “рекомендації”, “зауваження”, а що говорити про прямі накази… Сумно і гидко.

progalasyvav
Чому в день виборів нас травлять рекламою?! Чому в день виборів продовжують агітувати і впливати на хід виборчого процесу?! Ми всі разом в день виборів, зазвичай до обіду, бачимо як «провідні» політики кидають бюлетені, як лунають заяви і надії потрапити до парламенту і створити «каалицию». Але ж після опівночі 29 вересня будь-яка агітація заборонена, тоді чому вони «мелькають» перед очима? Нажаль, це називається не пряма агітація, скільки ж коштує така «реклама» не знає ніхто, але можна вважати що, для прикладу, голові партії Пенсіонерів України грошей би не вистачило.

Не новина, що кожні вибори у нас з «сюрпризом», для прикладу ці вибори могли бути не дійсні, якби на виборчі дільниці не прийшло 50% виборців… Або ж нас обмежили у виборі, і замість всіх партій і блоків, що зареєстровані в Україні, на вибори пішло лише двадцять. Це, напевне, могло бути не демократичним. Звична для нас графа «проти всіх» була замінена цілим «не підтримую жодного…» і т.д реченням… але слава богу розібрались – наш рядок останній.

Офіційно вибори тривають до 22.00, але «біла» пані встигла прокоментувати їх вже в перших новинах, в майже прямій мові:

– Я вважаю ще рано коментувати хід виборчого процесу, і я не буду цього робити, але мушу з впевненістю заявити, що БЮТ набрало більше 35% голосів

Мені важко зрозуміти лідера БЮТ, адже навіщо заперечувати те, що уже зробив?

Отже, якщо коментарі тих партій, які “пройшли” ми чули, то найцікавіше, почитаємо коментарі партій і блоків, що не пройшли:

Соціалістична партія України

«Не переживайте, з партією нічо не буде, будемо готуватись до наступних виборів»

Виборчий блок Людмили Супрун Український регіональний актив (УРА)

«А зачіску я все-рівно не зміню!»

Прогресивна соціалістична партія України

«Вас усіх зазомбували!»

Партія національно-економічного розвитку України

«Нічо-нічо, от долар впаде ще покличете…»

Український Народний Блок

«То ми мали бути замість Литвина!»

Партія Зелених України

«Ми обіцяємо забрати знаки на всіх офісах (ВХІД З СОБАКАМИ ЗАБОРОНЕНО), тільки впустіть в парламент, га…»

Комуністична партія України (оновлена)

«Не проканало…»

Селянський Блок «Аграрна Україна»

«Тьфу, знов їдемо сіяти…»

Всеукраїнське об’єднання «Свобода»

«Йшли йшли і не дойшли…»

Партія Вільних Демократів

«Да, трохи перестарались!»

Виборчий блок політичних партій “КУЧМА” (Конституція – Україна – Честь – Мир – Антифашизм)

«Ну і придумали ми назву, тільки Даниловича розгнівали…»

Блок «Християнський блок»

«Ви всі безбожні…»

Блок «Всеукраїнська громада»

«То всьо Литвин…»

«Блок партії пенсіонерів України»

«Знов, брати, без пенсії будемо жити…»

Всеукраїнська партія Народної Довіри

«Не довіряють, ЙО МА ЙО!»

P.S Ми не віримо що ці вибори пройшли чесно, все сталось надто швидко аби встигнути усе проаналізувати, єдине, ми впевнені, голосів “проти всіх” було набагато більше ніж 4%.

3derzh
Вони хочуть щоб ми голосували так, як вони написали в соцопитуваннях. Щодо політичних вподобань вони вже давно розділили Україну по “зонам впливу” так, ніби чим західніше – тим помаранчевіше. Ми проти тих, хто знову рветься до корита в такий спосіб! Народ, мов коней знов зганяють голосувати, аби окремі політики могли потішити свою самооцінку.

Ви справді вирите в те, що ці вибори щось змінять? Можливо вони взагалі не останні в цьому році, або, для прикладу, які плани на весну? Можна розпочати цей період ще одними виборами. Ми надто часто чуємо обіцянки які ніхто не збирається виконувати, але ж віримо… Порахуйте, якщо 1 секунда ефіру звичайної реклами на телевізійному каналі всеукраїнського значення коштує не менше 450 гривень за секунду, то політична реклама аби не в два рази дорожче. Не хибне враження про те, що політики скупили наперед усі біг-борди у містах та селах, аби себе лишній раз показати. Швидкість з якою міняють наклейки неймовірна, вартість лише однією переклейки 200-300 гривень без носія. Але ж обираємо, знову тих хто на біг-борді.

Вже не дивуємося соціологічним опитуванням та всім інститутам дослідження, які в останній день опам’ятались що на процентах можна заробляти гроші. А реклама – світле майбутнє в кожну родину вже вчора… Або фішка з Вангою, або Нострадамусом, яка викликає лише посмішку у інтелігенції. В рекламі експлуатується тема законності і недоторканості, яка вже декілька років нав’язано мучить громадян. Якщо чесно абсолютно все-рівно є недоторканість чи нема, все-рівно виконувати закони ніхто не збирається. Тим більше покажіть хоча-би одного депутата, який згоден зробити собі гірше заради народу?…

Наш вибір свідомий, бо голосувати аби не пройшов інший ми не збираємося, і обирати тих, хто кормиться у корита теж не хочемо, лише тому, що перші п’ять святі.

Дивно, але чомусь ці вибори співпали з роком свині, або свиней…Кесарю – кесареве, і в нас для політиків є подарунок. Ми – проти всіх!

“МИ ПРОТИ ВСІХ ТОМУ, ЩО” сторона 1

“МИ ПРОТИ ВСІХ ТОМУ, ЩО” сторона 2

navuboru
Вже давно потрібно зробити поправку в синонімічний словник і додати до слова «політик» синонім – «спекулянт». Бо в Україні це звична річ.

Згідно статистики в Україні все менше тих, хто голосує «проти всіх»:

У 1998 році голосів «проти всіх» було 5,25%

У 2002 році голосів «проти всіх» було 2,56%

У 2004 році голосів «проти всіх» чомусь стало 1,77%

Звичайно до кожних результатів виборів потрібно додати частину одурманених виборців, що йшли голосувати за «проти всіх» як партію, як блок. Якщо взяти до уваги цю дивну тенденцію зменшення то, очевидно, за 9 років симпатії до політичних партій у виборців виросли – чи не парадокс? Однозначно, від нас приховують справжні цифри голосувань, а після 2004-го року способи підтасовки голосів стали ще більш різноманітнішими.

Вже сьогодні «не підтасовані», і ніяким чином «не підкуплені» соціологічні опитування твердять про прохідні рейтинги партій, відкидаючи поняття «проти всіх, або не підтримую жодного кандидата». Цим користуються політичні спекулянти, які не здатні подолати прохідний бар’єр. Кожен закликає віддати голос «проти всіх» за себе. Хоча все мало бути навпаки.

Розпорошити голоси  виборців є однією з основних вимог, які ставлять перед «непідкупними» соціологами політичні сили. Звідси і заклики не голосувати за «непрохідні партії», не голосувати «проти всіх», бо це усе голоси на вітер. До таких спекулянтів відносяться УСІ партії, що мали намір створити блок «Проти всіх», а також усі без винятку політики, що закликали уникати голосування «проти всіх» у їх користь. Були і такі, що стверджували – голосуючи за дану політичну партію ви цим самим голосуєте «проти всіх».

Шановні політичні спекулянти!

Ми, відстоюємо позицію «проти всіх», бо це не партія і не блок! Кожен хто прийде голосувати «проти всіх» чітко усвідомлює чому він так робить! Кожен приймає активну участь у виборах, не порушуючи закону, не підтримуючи жодного з кандидатів, партій або блоків. Це сумлінна позиція свідомої не підтримки жодного з політиків. Всі заяви політичних партій «Народна самооборона», ВО «Свобода», «Партії Вільних Демократів» щодо голосування за них замість «проти всіх» визнаються не правдивими. Кожен з цих політиків або партій є спекулянтом, і переслідує одну мету – дезінформація виборців.

lietime
Все почалось на виборах до парламенту 2002-го року. Тоді в політичну моду ввійшла практика створення блоків з назвами, які по своїй суті зовсім не відповідають змісту. Для прикладу організуємо виборчий блок з назвою «Виборчий блок вегетаріанців», включимо в склад «партію шинки» та «партію ковбаси по 3.50», – з нашим голодним народом шанси бути в парламенті отримали. З іншого боку, якщо з чорним квадратом Малевича все зрозуміло, то з «іменними» блоками деяких політиків не дуже. То чи справді наміри партій та блоків відповідають своїй назві?

Отож, перевірка на відповідність назвам змісту (всі назви взяті з офіційного сайту ЦВК Вибори 2007-го року):

Комуністична партія України

Комуністичний устрій відмінили вже давно, а партія досі має своїх прихильників, честь, хвала і булочки по 2 копійки

Партія регіонів

Регіонів чомусь декілька, переважно східних

Прогресивна соціалістична партія України

Справді прогресивні методи боротьби з НАТО, респект, ще й соціально, бабусі дідусі з лопатами проти піхотинців НАТО це справді прогресивно

Блок “НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА”

Нажаль в цьому блоку народом навіть і не пахне

Всеукраїнське об’єднання “Свобода”

Об’єднання всеукраїнське, а на виборах 2006-го року до першої сотні тисяч голосів не добрали

“Блок Литвина”

Литвин… ну Литвин… потрібен країні???

“Блок Юлії Тимошенко”

Блок будувала сама. А бабці тільки за Юлю і голосуй, хоча-б для цікавості взнали хто входить в блок

Соціалістична партія України

Всі кажуть Мороз – зрадник, але свою справу робить, вибори для них своєрідний тест – пройдуть – значить не зрадники

Всеукраїнська партія Народної Довіри

Аналогічно, народом і не пахне, а тим більше довірою

Партія національно-економічного розвитку України

А вони коли проснулись?

Блок “Всеукраїнська громада”

Аналогічна всеукраїнська сила, а вас скільки?

Виборчий блок Людмили Супрун Український регіональний актив (УРА)

УРА і за ковбасою, але нічого нового

Партія Вільних Демократів

Демократія сама по собі передбачає волю вибору, віросповідання та інших свобод, масло – масляне

Комуністична партія України (оновлена)

Поясніть різницю між новою і старою, все-рівно комуністи, а шансів дійти до парламенту менше

Селянський Блок “Аграрна Україна”

Чи справді там одні селяни?

Партія Зелених України

Ліси горять, от наш президент хоча-би з лопатою побігав, а Ви?

“Український Народний Блок”

А де народ?

Виборчий блок політичних партій “КУЧМА” (Конституція – Україна – Честь – Мир – Антифашизм)

А другого президента чому немає у списку? Не боїтесь що на вас до суду можуть подати за компрометацію?

“Блок партії пенсіонерів України”

Дайош пенсіонерів до парламенту!

Блок “Християнський блок”

Аналогічно, усіх священників –у парламент, і Папу Римського в прем’єри

Нажаль, з усього списку лише одна партія відповідає своїй назві. Окрім мільйонерів, мільярдерів, і просто селян, святих людей до влади збираються прийти пенсіонери, священики і багато демократів, перспективи – нуль, а якщо взяти відповідність назва/зміст, то йдемо в мінуса. Та чи взагалі можна віддавати голос за партію в якій навіть назва “не грає”?

koni
Політика нагадує шикарний ресторан – ви замовляєте і оплачуєте не дешевий обід, натомість вам обіцяють 5 смачних страв. Але до столу подають страви з гнилими помідорами, минулорічною капустою, зсохлими апельсинами, картоплею з фосфором, та ще щось не відомим, фекалії одним словом. Кличете офіціанта, а він інших страв не подає. Те, що подали то і жрите, пожалуйста.

Ви будете це їсти?

Ми рідко замислюємося про те, що сьогоднішня політика в Україні це той самий ресторан і споживаємо ми їхню кухню, інших страв немає, і їсти потрібно. Тому жремо що подають – бандитів у тюрмах, кааліциї, укази, для себе.

Окремі політичні сили відкрито спекулюють своєю недоторканістю, мовляв, стану депутатом – зніму з себе недоторканість, відмовлюся від пільг, обіцяю навіть вкрадені гроші в бюджет гроші повертати, тільки обери мене.

Власники приватизованих заводів, банків, хатів, дачів і машин і без недоторканості мають статус богів.

Напередодні виборів країна розквітає – ремонтують та фарбують дороги, всюди горить освітлення, деколи включають гарячу воду, на вулицях гарно розставлені машини ДАІ. Яка ж ви мила, влада наша… Все вирішено замість Вас – до фінішу прийдуть декілька сил, до 5-ти. Чому – та бо їх всього буде не більше десяти. Де ж демократія коли перевибори ніби як не конституційні, але до казни за участь плати, конституційно. Тому інші партії просто усунені від участі у виборах – аби голоси не крали.

Сьогодні вже не важливо куди піде Ваш голос – синіх чи оранжевих, ви одурені наперед, соціологія вирішила замість Вас. Питання в тому чи згодні ви далі їсти гниль, яку вам подають.

Ці вибори обійдуться державі понад 300 мільйонів доларів. Гроші, що партія-переможець витратить на передвиборчу гонку повернуться знову з бюджету, тому додайте до витрат ще як мінімум таку  суму. Країна має лишні гроші на дострокові вибори, але не має їх на Вас, любі друзі…Ви ж платите податки, працюєте і отримуєте таку святу владу, цей цирк за ваші гроші. То чи перемогла справедливість? І ще одне – Нострадамус не писав катренів про Тимошенко.

Можна спочатку зїсти помідори, тоді якось впхати апельсини, закусити капусточкою… Тільки помаліше і акуратніше, аби не стоншило…вони ж гнилі.

ch2
Фосфор – любов з першої ложки! Я не вірю бо нам – брешуть! Аварія локалізована і цистерни загашені – брехня! Що тоді ви там досі робите? За що нам це! Знов кажуть що все добре, нема чого боятись, мабуть, фосфорна кислота не шкідлива, але буде падати нам на голову замість дощу. Коли вибухнув фосфор – він корисний для здоров’я, і після контакту з ним ви просто будете світитись. Тоді чому коли монета номіналом 1 копійку важить 1 грам – то її десята частина замінена фосфором вбиває?

СРСР – це “диктатура”, зараз демократія – не забувайте. Вони клянуть попередні “режими”, бездумно керують свідомістю мільйонів і пропагують демократію. Майже 20 років тому в Україні вже був один Чорнобиль – зона ураження континентального масштабу, а нам брехали, що все локалізовано. Тоді Чорнобиль теж був трагедією місцевого масштабу. Може варто згадати, але не квіточками і кольоровими шариками. В Києві кільканадцять років тому назад, коли сталась невеличка поломка на ЧАЕС, на Хрещатику вивели дітей на парад, а потім був футбол, і жодної згадки про надзвичайний стан.

Тепер ми живемо в новий час – з неба тепер падають не тільки обіцянки наших політиків. Ми дочекались нової катастрофи.

Невже все так добре? Але це не вкладається в думках:

1. При температурі 37 градусів Цельсія на дворі (фосфор загорається при температурі 39 градусів) через територію України транспортується отрута. Що така кількість отрути мала робити в Польщі, якщо переробний завод знаходиться в Казахстані? Чому вантаж без контролю курсує через Україну і чи знає хтось скільки раз ці цистерни тягали туди-сюди? Не виключено що контрабандою. (з посилання жителя)

2. З колії сходить 15 цистерн з отруйним фосфором, 6 з яких загоряється. Чому зійшли тільки цистерни з фосфором? Адже поїзд не ушкоджений. Хтось дуже вдало роздуває теорію про пошкоджені шляхи, але тоді б зійшов весь поїзд. З іншого боку, можливо, теперішні потяги комплектуються новими супер-гальмами. Хтось сумнівається що вони все спихнуть на погані дороги та погану Укрзалізницю?

3. Одна цистерна містить 50 тонн отрути. (750 тонн отрути загальних – звідки у них стільки фосфору адже для нагромадження таких запасів потрібні роки) З яких 6 загоряється (300 тонн отрути виходить назовні).

4. З 1 тонни жовтого фосфору можна отримати 2160 тонн фосфорної кислоти (648000 тонн радості на наші голови) Чи може кількість такої радості бути безпечним для нас і довкілля?

5. Свідки аварії порівнюють дим від цистерн з грибком від атомної бомби, його було видно за 50 кілометрів від місця події.

6. Всупереч всьому президентська сім’я забирає своїх дітей з зони ураження, на всякий випадок.

7. Спеціалісти твердять – зона ураження фосфором за 15 хвилин становить три кілометри. Нам сказали що зона ураження 90 км за цілий день (біля 12 годин)

8. Фосфор зберігають у воді, але чомусь ним не гасять.

9. Фосфорні бомби заборонені у всьому світі адже це бомба повільної дії – вона знищує все живе.

10. Жовтий фосфор надзвичайно небезпечний. Чому така кількість фосфору курсує Україною з фактичного місця переробки в Польщу, де промисловості яка би споживала таку кількість фосфору немає?

11. Чому коли новина про витік фосфору облетіла весь світ наші “світила” називають катастрофу регіональною проблемою! Чи хтось знає скільки проходить часу доки фосфор нейтралізується?

Нас не навчила трагедія Чорнобиля, і 20 років потому розгрібаємо наслідки. Все добре – все чудово. У Львові вибухнули цистерни з кока-колою, вам нема чого хвилюватись – це аварія місцевого масштабу… І ще одне – наші політики казали що усі, без винятку, люди отримають респіратори. Та чи пожежники люди? А ми – люди?

syd
У теперішній час невідворотних змін розмови про необхідність нового судоустрою в державі набувають відвертої нагальності. Тому що численні випадки неспроможності судової влади виконувати свої конституційні повноваження стали надбанням української Громади. А галасливі телеінтернетні новини про діяльність судій наочно засвідчили невмирущість класики: “квартірний вапрос толька вот іх іспортіл”!

Відтак, перехрестившись, щоб не наврочити собі років на дванадцять, ризикнемо увірувати потребу докорінної зміни цієї гілки влади. Найдієвішої із сучасних. Бездоказово.

Впадає в око головне непорозуміння: чому Божий Суд – один, а судів в Україні – декілька. Хоч всі вони верішують долі «Ім`ям України». Ось і справляється нагода прівєсті в саатвєтствіє: унітарній Державі –  Народний Суд! А кількість  колегій, кодексів та процесів можна додавати за потребою до існуючих. За такого і вийде: збереться якась небога (фізична або юридична) із позовом та й постукається у найближчі судові двері вже без остраху. А у якій залі Іх чєсть розглянуть справу – то вже, як Кодекс дасть!

Сучасна можливість апеляційного, касаційного та верховного оскарження цілком пристосована до єдиного судочинства. Хіба що, голів поменшає. Та  й то сказати: не гідра всеж-таки…
Тепер щодо суддів. Сповнилося 35 років юристу, щонайменше 10 літ фахової праці секретарем або помічником судді зміцнили бажання ним стати –  звертайся до громади. Наперво – як і зараз – кваліфікаційні іспити для бажаючих. Але – добра новина! – публічні. Скажімо, раз на рік. Із обов`язковим оприлюдненням переліку спудеїв, місця та часу складання екзамену. Беззаперечно – повна біографія. Родинна. Да сєдьмова калєна. Щоб запобігти «двічі умовно несудимим» кандидатам! Як раз року і вистачить на ознайомлення зацікавленими… До речі, виправдано застосувати подібне і для адвокатів.
За такого і повернеться головне: обиратиме суддів місцева громада. Для себе. Щоб усвідомлювали, хто їм буде «…давать срака агромниє, тєпєрь – пачті билінниє…»! Слушною виглядає обов`язковість постійного проживання серед виборців. Як для бажаючих судити, так і для обраних достойників. Щоб на людях були. Завжди.
Терміни відправляння правосуддя бачаться п`ятирічними. Принаймні, двічі. Надалі – по життєво, але якщо люди для такого оберуть. Виключно: громадою на засадах змагальності. Від`їхав куди – звиняйте! Там хай і розглянуть знову, як новобранця. Хочеш нас судити: народись, проживи та помри серед своїх! Які знають тебе від діда-прадіда!
Після десятиріччя бездоганного суспільного служіння кожен суддя отримує право звернутися до відповідного органу народовладдя за призначенням до апеляційної, касаційної та, згодом, Верховної судової інстанції. Повернення назад – вимушено чи за бажанням – спочатку до місцевого рівня. Через вибори. Щоб зважували вчинене.
Найпростішим виглядає запобігти корупції. Обов`язково: жодних родичів у прокументурі та адвокатурі! Ніякого особистого або неофіційного спілкування із представниками виконавчої влади та захисту. Геть усі «союзи юристів»! Всі засоби зв`язку певні та оприлюднені. Керування власним авто – поза здійсненням владних повноважень. Будь-якого заробітку окрім посадового. Особливо – «викладацького»! Родинна власність та майно – все перед  людьми! Або – судити, або – заробляти! Без виключень. Небхідність суворих обмежень для судді має природній та добровільний характер. Як у священика.
Відповідним має бути забезпечення суддів. Грошове утримання мусить викликати не роздратування і заздрість оточуючих, а впевненість у здатності судити і по закону, і па совєсті. Кожні п`ять років – збільшення посадового окладу таким чином, щоб за 25-ти річну вислугу Громада віддячила, щонайменше,  п`ятикратною увагою. Наразі станеться по життєве обрання – поважний автомобіль та будинок суспільним коштом у власність! Щоб у пристойному житлі мали змогу народитися та бути вихованими наступні покоління боронителів людських прав! Нема кращої гарантії судової справедливості ніж одвічна взаємна вдячність і відповідальність судді та суспільства! А звання «Народний суддя» виглядатиме незрівняно потужніше якогось там «галузево-відомчого».
За умов української реальності, кожен суддя матиме вогнепальну зброю та постійну охорону родини. Всі судові установи мають охоронятися на паражєніє бажаючим долучити бичу шию із голдою до матеріалів справи підчас її розгляду. А сєктари абстрела будівель судів мають бути заздалегідь знешкоджені.
Окремої уваги потребує запобігання судової помилки або хиби. Скасоване рішення має бути захищене суддею особисто у вищій інстанції. А обмежена кількість можливих незаконних рішень застережуть несумлінню та не фаховості. Набрався помилок – звільняй посаду! Та й Громада не дасть зловживати довірою: не обере надалі чи позбавить по життєвості. Або – працюй, або – бігай із касаціями!
Здійснити нагальні кадрові призначення легко через одночасне скасування всієї чинної судової системи та запровадження нової. Скажімо, на 24 годину – припинити, а на 00 годину наступного дня – враз позбавитися усіх «пожиттєво недоторканих»! З числа зневажаючих народною довірою.
Запропоноване не містить чогось невідомого для суспільного досвіду. Бажання кращого судоустрою не виглядають недосяжними. Переміни вельми на часі та здавна омріяні простими українцями. Найзапеклішим бачиться долання супротиву настаящіх праФФєссіаналав з юрби аККадеміків від юриспруденції. Бо втратять безкарну сваволю безмежної влади! На жаль, сподіватися на спроможність до потужних змін від сучасних законодавців – марна справа. Проте, невмируще очікування Праведного Суду замість наявного Апокаліпсису невідворотньо наближає щасливу мить, коли останній скривджений на рідних теренах забуде, що існує Національна  судочинна ідея:  а судді – хто?

novoch
1962-й рік. Росія. Новочеркаськ. Населення – студенти та робочі заводів. Економіка міста – великі заводи, переважно машинобудівні. Новочеркаський Електровозобудівний Завод, один із найбільших у СССР, чисельність працівників налічувала 14 тисяч чоловік. На заводі активно проводиться кампанія по зменшенню заробітної плати на 30-35%. На заводі не вирішували проблему житла, а в місті будували дуже повільно, за квартиру доводилось платити біля 30% доходу сім’ї.

Рано 01.06.1962 по радіо оголосили про різке подорожання цін на 35% по всьому СССР на основні продукти – м’ясо, цукор, яйця, молоко. Зарплату не піднімають. На збори робочих заходить жіночка з пиріжками, директор заводу жартує, що коли вистачає грошей на пиріжки з м’ясом то можна їсти пиріжки з лівером.

Вони з нас знущаються!” – з такими гаслами люди виходять до входу, маса людей росте. Події розвивались подібно лавині, швидко і стрімко набирають обертів. Люди розділяються на групи, одні включаються сирену, інші йдуть по цехам. Моментально зупиняється робота усього заводу. Площа заводу стає тісною. Люди пишуть плакати: “Дайте зарплату”, “Дайте м’ясо, масло”, “Нам потрібні квартири”. Під обід приєднуються працівники з інших змін. До робочих виходять керівники цехів і вмовляють повернутись до роботи.

Після обіду приїхали міліціонери, їх було декілька сотень, але коли вся людська маса ринула подивитись на охоронців порядку то збудована шеренга моментально розсіялась, а міліціонери панічно кинулись доганяти машини, які декілька хвилин назад їх туди привезли. Залишилось двоє міліціонерів, які в давці не змогли залізти на машину, товариші їх залишили. Люди їх не ображали, провели до зупинки і розказали про свої проблеми. За кілька годин всіх міліціонерів переоділи в цивільне і вони вільно ходили між натовпу.

Були направлені КГБ-шники, всі були обладнані вмонтованими в запальнички та інші прилади мікрофотоапаратами. Зйомки велись зі всюди, потім на численних допитах слідчі роздивлялись фотографії де були детально сфотографовані тисячі учасників подій. КГБ-шники влаштовували масові провокації – заклики до зміни влади, захоплення адміністративних одиниць, але люди викрили цей задум. Частина людей пішла до залізниці, деякі вагони розмальовували та обвішували плакатами про події. Біля 16-ї години стало дуже жарко, на заводі відключили воду, КГБ відіслали невеличку автомашину з прохолодною водою до страйкарів, якби люди ринулись до машини то бійок було б не уникнути, адже води для всіх там не вистачало. Люди пропустили машину і ніхто не доторкнувся до води.

Під кінець робочого дня під завод прибули військові з місцевої частини. Вони були без зброї, мирна маса людей обнімалась з своїми друзями з частини і спілкувались, офіцери ледве витягували своїх солдат з обіймів людей. За цілий день з керівництва до людей ніхто не вийшов, аж тільки під вечір один з чиновників спробував виступити, але він так трусився що ледве говорив.

Під вечір до площі прибули бронемашини. Влада зрозуміла, що толку від солдатів не буде, тому керували офіцери. Бронемашини загородили дорогу, але вони були ніби іграшками у руках натовпу, їх просто “відсували” на бік і люди йшли далі. Працюючі хотіли відіслати делегатів до інших заводів, міст. Тоді прийшло повідомлення що всі під’їзди до заводу заблоковані армією та міліцією. Люди залишались спокійними, і продовжували страйк. Наступні провокації КГБ-шників ніхто не сприймав. Ніхто не хотів штурмувати адміністративні структури і змінювати владу. Було вирішено наступного дня йти страйком у місто. Навіть суди пізніше не знайшли у цьому жодних протиправних, або насильницьких намірів.

Рано 02.06.1962 всі прокинулись від двох вибухів, це був танк який в’їхав у високовольтні опори. До страйкарів підходять жителі міста і розповідають що у місто введені війська та танки, люди будують перешкоди. По території заводу ходять озброєні військові, які арештовують малі групи людей по 2-3 чоловіка. Потім арештованих вивозять для допитів в інші міста. В ізоляторах над ними знущаються і вибивають свідчення. Під 8-му ранку завод заповнений солдатами, все забито “переодітими” КГБ-шниками і міліціонерами. Вони вимагають в людей розходитись і не гуртуватись. Але натовп більшав, до страйкарів приєднались робочі з інших заводів.

Тисячні колони людей йшли в місто, танками їм блокували дорогу, але місцеві танкісти не дуже опирались людям, навіть допомагали перелазити. Ніхто досі не знає точної кількості демонстрантів, але вся велика площа, частина прилеглих вулиць і проспектів була заповнена людьми. Люди вилазили на танки, діти раділи і бігали поміж натовпу. Потім підійшли до обкому партії (тодішньої адміністрації), яка була оточена солдатами з Кавказу. Один з солдат вдарив жіночку і обурений натовп ринув до кабінету голови обкому. Люди ввірвались до кабінету, в пустому кабінеті на столі був коньяк та багато закуски, хоча ніхто звідти не виходив. Почали шукати – прокурор заховався з дивані, а в шафі заховався голова обкому. Їх хотіли витягнути щоб вони виступили перед натовпом, але бажання в керівників не було.

Коли стало відомо про масові арешти люди пішли до міліції з вимогою звільнити усіх арештованих, тоді ніхто не знав що усіх затриманих на автобусах вивозили за межі області. Будинок був оточений озброєними автоматами солдатами кавказьких національностей. Люди намагались прорватись і солдатам був відданий наказ стріляти. Ніхто не знає скільки людей загинуло тоді біля міліції, стріляли по всім, люди просто «сипались». Коли в натовпі почалась паніка танки отримали наказ стріляти. Командир російської дивізії танків відмовився виконувати наказ і потім за це був засуджений. Один із офіцерів російського полку застрелився перед солдатами. Стріляли тільки дивізії з Кавказу. Вночі, щоб розчистити територію підганяли автобуси, трактори та вантажні машини. Вулиці були по чоботи залиті кров’ю.

Рано 03.06.1962 все змивали пожежними машинами. Кров відмити не вдалось, тому за пару днів поклали новий шар асфальту на всю площу та прилеглі вулиці. Далі все продовжилось на лавах підсудних. Того ж дня один із затриманих прочитав перед партійним керівництвом вірш Некрасова «Кому на Руси жить хорошо» і був моментально засуджений до розстрілу. Для слідства привозили слідчих КГБ з Москви, Києва та інших міст. Сотні були розстріляні одразу, інших ув’язнювали строком від 10-ти років. Людей звинувачували у бандитизмі, хуліганстві, перешкоджанню роботі великих заводів. Щоб скомпрометувати події засудили багато пияків і навіть одного божевільного. Ці події так і не знайшли свого місця в історії.

За матеріалами П.П Сиуди. Брошура «Новочеркасск 1962 года. Глазами очевидца»

ochi
Пересічного обивателя не сильно хвилює по якій системі обирають його васала. Навіть через рік наш народ досі не второпав різницю між пропорційною і мажоритарною системою. Досі ніхто не зрозумів чого і за кого голосував. Мажоритарна система виборів – для обрання у депутати людині необхідно набрати якомога більше голосів громадян. Пропорційна, або за партійними списками – порядок депутатів формується з’їздом партії.

На минулих виборах народ прийшов і дружно проголосував “тіпа” за мажоритаркою. За Юльку, за Ющенка, проти Януковича, за Мороза, всіх закликів і не перерахувати. Ніхто ж не пояснив, що система виборів інша – за партійними списками. Не виключено, що на наступних виборах вони ще щось змінять. Як взагалі будемо голосувати і за що? Може по змішаній системі? Спробуємо пересічному громадянину розказати про мажоритарку і пропорційку, а він все-рівно прийдете голосувати за когось, бо інакше не можна.

Голосуючи за зіркову п’ятірку народ паралельно приводить до влади те кодло, яке завжди знаходиться в тіні. Зараз дуже модно вставляти до «лиця списку» зірок телебачення, спорту, кіно, музики, короче, людей далеких від політики, які милять очі. Всі інші маскуються під невинних українців, тому мільярдери та мільйонери у меню нижче. Не виключено, що баба Параска буде з перших у списку НСНУ, тоді обіцяний рейтингами прохідний бар’єр їм забезпечений. Чи заспокоїться народ коли на трон президента зійде мучениця і в кабінеті, обвішаному різнокольоровими шариками, буде клєїти лєнточки? Отож чекайте «любих друзів 2», майдан 2 ми вже маєм. Хоча, до перевиборів президента поки-що не йде.

Минулого року весь світ нарешті визнав наші вибори демократичними. Настав час і над країною повисла загроза, водії, тобто депутати, яких самі ж «помаранчеві» партії привели до влади за партійним списком, зрадили «туманним» ідеалам своїх лідерів і перейшли до коаліції. Людоньки, ви ж голосували за перших 5 зірок у списку. Тому заспокойтесь – вас розвели. Тепер всі збирають майдани з піснями, за гроші. Помаранчева ідея в добу коштує дешевше, синьо-голуба дорожче. У студентів скоро буде сесія, всі поїдуть додому, і буде по майданам. Менше з тим повернемося до цих виборів і навіщо вони нам. В дечому це нагадує казку про колобка, коли дід і баба нарешті згадали що в них нема дітей. Щось таке з перевиборами, і «соціологічні дослідження» вже давно все напрогнозували. Чи хтось сумнівається що до нашого парламенту пройде 2-3 блоки? Вам промили мізки – це буде Партія Регіонів і БЮТ. Цілком можливо, що для краси пройде якась маленька партієчка, яка абсолютно нічого не буде вирішувати. Нам показують одну дорогу у прірву і ми нею йдемо. Залишилось пусте – зазомбованому люду прийти і проголосувати як телек каже, а ще краще не прийти і не голосувати. Після виборів до “корита” прилізуть ті самі, з різницею, що трішки підчистять свої  ряди, шофери наших лідерів нарешті будуть машини водити, а не державою керувати. Якби знали ми тоді на майдані що ось таке буде то чи мерзли би ми, придурки, там? Демократією прикривають свої зади всі кому не лінь. Скільки ж можна переобирати чи перепідмішувати?

У випадку що “потрібні” партії не заберуть проценту можемо чекати третіх і четвертих виборів, доки не дійдемо до перевиборів президента України. І президент дивний, коли посилає коаліцію на три букви то має на увазі не слово “суд”, а інше. А колись співали «ми не бидло, ми не козли», а тепер всі конкретно заговорили по понятіям. Порахуйте букви у словосполученні “любі друзі”. Може президент і кожен раз має на увазі інше. Вже давно вибір України залежить від них, адже не важливо як ви голосуєте, а важливо хто рахує.

Цих два з половиною роки не мало бути, їх не було. Не варто було тоді мерзнути, чекати щастя через пусте. Всі мрії лише ілюзії, їх теж не мало бути, я ж дарував собі казку і вірив що все в моїх силах, їх виявилось замало. Все повертається назад, до того як воно мало бути, в пустий плин часу. Просто не вистачило сил.

Скільки ж можна влаштовувати цирк у Верховній Раді України, 17 років це не мало. Вони нічого не зробили, все розвалили, але їх імена давно вписані в історію, а наші діти вивчають їх у школах. Така політика пуста, як багатосерійний серіал у якому грають ті самі лиця, і після виборів «розклади» не зміняться. Довгострокова зРада лише змінить свою назву. Ті хто не пройшли займуть свої місця в секретаріатах, помічниках та інших посадах. Навіть якби Ви хотіли проголосувати за свою малесеньку улюблену партію (в якій ви самі і знаходитесь), дуже сумнівно, що вона назбирає гроші на всі наступні перевибори, адже для участі у виборах потрібно 600 тисяч гривень з кожної партії. Тому, в супереч всім своїм переконанням ви будете змушені голосувати за гігантів думки. Виборчий бюлетень цього року буде в 10 раз менший аніж на минулих виборах, цього разу будуть ті, хто мають гроші. Сумно, але гроші роблять політику, і велику і малу, ви ж не будете голосувати за хорошу і розумну людину якщо вона не витратила пару мільйонів на свій бренд? А так робить більшість. Недопіарений бренд “Луценка”, за місяць стрімко проїхав всю Україну, сам влаштував собі обшук. Одразу за місяць влився до лав сторони, яка вимагає виборів. А у груди бив – у владу не піде, а у списках хто? Пушкін? З інтерв’ю –  фінансується Давидом Жванією, одним із організаторів «помаранчевого дійства». Його прохання олігархів не турбувати можна розтлумачити як “у нас вже є свої”.

БЮТ + ПР = імпічмент?

Перевибори це недоцільно бо:

1. Верховну Раду можна переобирати по 6 разів на рік, але йдуть бюджетні кошти.

2. Пройдуть тільки гіганти які мають гроші на участь, інші партії фактично позбавлені шансів.

3. Рейтинги знов прогнозують “правильно” на двох-трьох гравців.

4. Літом багато виїжджає на моря. Тисячі студентів їдуть на літо працювати закордон, і голосувати не будуть.

Імпічменту президенту не уникнути у всіх випадках, взагалі можуть скасувати поняття глави держави, а потім ввести. Країна загрузне в болоті перевиборів кожні 2 місяці, і неодмінно постане питання перевиборів всієї владної гілки – місцевих, обласних, сільських рад і президента. Не виключено, навіть якщо перевибори пройдуть добре з першого разу і всіх влаштують, то в «оновленому» складі така рада буде тримати президента за… портфель, і в будь-який момент зможе оголосити про імпічмент президенту. БЮТ вже одного разу підтримала ініціативу Партії Регіонів для подолання вето президента. Навіть в церкві ми чуємо проповіді за перевибори, людей привчають до того, що всі проблеми нашої країни вирішуються лише перевиборами. Церква в Україні не була ніколи осторонь політики, а повинна бути. Україна зараз над прірвою, і привели її туди ті за кого ви збираєтесь голосувати, отож вперед – голосуйте, а ще краще не йдіть на перевибори, тоді в них буде більше аргументів. І нарешті зрозумійте – ви нічого не змінюєте, голосуєте за провалля, гірших з гірших, ви самі обираєте свого васала і не кляніть своєї долі за це. Тому шуруймо на вибори – за гірших серед гірших!

chornobil
Якщо розглядати Україну як Європейський сировинний придаток то ми ніколи не вступимо до ЄС, тільки до НАТО. Якби на українській території хтось міг убезпечити себе системою ПРО – тоді можна йти вперед в Іран. Українська інтелігенція свого часу була ініціатором створення ООН, але звідти нас витіснили. Нація домогосподарок з вищою освітою ніколи не буде мати повноцінного членства в будь-якій світовій організації. Україна – овечка, яка тупотить ніжними біленькими лапками аби стати повноцінним членом зграї вовків. Справа в тому, що овечку на наступний же день використають за прямим призначенням. Тому тут важливо зрозуміти чи то овечка – овца, чи то вовки переодягнулись.

В другій світовій війні територія України була ідеальним плацдармом військових дій, тепер це сировинний придаток. За статистикою, Україна вже 15 років входить в десятку найбільших експортерів природних ресурсів таких як нафта і газ, фактично не маючи їх. Подібно Японії, яка теж їх не має, але продає технології світу. Україна переганяє Бразилію, Аргентину в експорті нафти, газу, зерна. Серед постачальників електроенергії наша країна є беззаперечним лідером. Якщо зерно і електроенергію логічно пояснити, то звідки ми отримали лідерство в експорті нафти та газу.

На допомогу прийшла не українська кмітливість – купляти у ніби братнього сусіда по 40 доларів – одразу продавати на свій ринок по 90, а в Європу перепродавати по 200. З часу незалежності до 1997-го року і світло вечорами виключали, і опалення, бо експортувати було вигідніше. Україна найпотужніший експортер електроенергії до Європи. Україна планує в 2007 році збільшити експорт електроенергії на 19%, у порівнянні з очікуваним показником 2006 року, – до 12,5 млрд. квт/г, повідомив президент Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” Микола Шашкевич. За його словами, при цьому прибутковість експорту електроенергії в 2007 році планується збільшити до 424 млн. доларів у порівнянні з 304 млн. доларів в 2006 році. Також Пашкевич відзначив, що в 2007 році зміниться географія поставок української електроенергії.

Так, якщо в 2006 році в західному напрямку поставлено 5,5 млрд. квт/г, а в східному – 5 млрд. квт/г, то в 2007 році в західному напрямку планується поставити 7,5 млрд. квт/г, у східному – 5 млрд. квт/г. Прибутковість виростає у півтора рази, а збільшення експорту на 19%. Дивна математика, хоча можливо Європа вирішила платити Україні по європейським цінам. Але парадокс – в країні, яка цю енергію виробляє вартість продукції для свого населення вище експортних цін. Цей парадокс можна легко виправити – чиновники можуть домовитись викупляти дешевшу експортну електроенергію з Європи, тоді українці, можливо, будуть платити дешевше. В Китаї для прикладу 1 кіловат коштує 5 наших копійок, в Європі – 7. Українці ж платять чи не в два рази більше. Ситуація подібна цукровій кризі – продати весь свій цукор щоб потім, коли закортіло чай підсолодити, купляти в Бразилії гірше і дорожче.

А яку Україну ми маємо на увазі. Чи свиноту, яка заявляє про те, як Україна думає. Давайте розмежовувати державу і окремих комах, які реекспортують ресурси. Саме вони сполохали державу коли Росія підняла ціни. Хочете в Європу – платіть по європейським цінам Росії. Вдарили у всі дзвони про те, як братня держава не дає творцям державності, заробляти бакси та євро. З іншого боку Америка завжди підтримує Україну на шляху енергетичної незалежності – Україна повинна бути енергонезалежною від Росії, так само як людина незалежною від води. Але як тільки питання вдаряє по кишені одразу з довгих штанів витягають питання про те, що з Росією коровай їсти не будемо. Деякі політики ставлять в приклад дружню для Росії Білорусь, як їм ціни підняли. Може в приклад поставити те, що білоруський президент і білоруська влада дбає про своїх громадян? Дізнайтесь ринкову ціну для громадян Росії на енергоносії – вони не нижчі за ті які тепер платимо ми. Незалежність, беззаперечно добра справа, але газ-нафта давай! Україні не потрібен такий обсяг ресурсів який ми імпортуємо з Росії. Немає чіткого співвідношення скільки держава споживає і скільки продається на експорт. В 2005-му році згадується скандал з колишнім самозваним юристом, міністром юстиції Зваричем, який приберіг для себе, на всякий випадок декілька десятків вагонів нафти. Біля 50% надлишкових ресурсів чиновники перепродують до Європи. Щоб відшкодувати втрати від підвищення цін влада піднімає ціни на енергоресурси для населення. Згадайте хто керує цими підприємствами і тоді зрозумієте що це гра для своїх. В цій грі компанія “Укрросенерго” в особі Росії фігурує лише як лічильник, що рахує скільки ж ми споживаємо. Це проти інтересів “Єдиних енергосистем” які в минулому були таким поламаним лічильником для Росії.

На даний час на території України розміщені фактично всі шкідливі атомні станції. Трагедія Чорнобиля вигідне країнам які не бажають мати в себе таку біду. Коли закривали енергоблок який давав 20% енергії України Америка посприяла нам сотнею мільйонів доларів, з натяком що з Чорнобиля можна зробити хороший відстійник відходів – там і так був вибух. Людина яка хоч трішки розуміється у фізиці знає що 20-ти років доволі достатньо для того, щоб наслідки викиду урану не були такими критичними, хоч радіаційний фон там перевищує норму в 10 раз. Навіть 20 років потому смітник відходів вигідний всім. Кадри коли 2006-го року Німеччина вивозила свої відходи до Росії обійшли весь світ, а в Україні ядерні відходи дозволяють собі вивозити в дірявих бочках і звалювати просто неба. Це ми живемо в підвищеному радіаційному фонді. І чи впевнені Ви в тому, що масові консервації відходів знаходяться не у сусідньому з вами селі? Північна Корея, що відмовилась від подібний атомних розробок отримала мільярди доларів, мільйони тонн палива, а наші обранці продались за сто.

Як не тупотіти до Європи ми сировинний придаток і смітник, тому з нами будуть говорити саме як з такою країною. Україна – чемпіон експорту продуктів і імпорту сміття, думаю цей статус за нами ще не на один рік. Трагедія Чорнобильської станції відбулась тому, що станцію умовно тестували на максимальні навантаження. Які навантаження витягне українська енергетика – під питанням, хоча для Європи це обійдеться максимум свинячим фуршетом.

viry
Ми з вами бики і козли, що кидались на кольори революції і “хавали” обіцянки. Нас обманули всі хто хотів, а ми сліпі. Можливо настане час і ми зрозуміємо що 17 років ми згаяли даремно, а об нас за два роки власники стильних черевичок від Гуччі витерли бруд. З 2004-го року пройшло немало часу, а ми досі маємо основні здобутки нашого демократичного суспільства – лице президента і любих друзів.

Революція це коли одні мільйонери перемагають інших мільярдерів

1. Досі не вирішено питання “Криворіжсталі”, адже це було чи не найпершим гаслом “помаранчевої революції”!

2. Влада (президент і уряд і опозиція разом взяті) і досі своїми вчинками паралізують економіку країни!

3. До цього часу не припинені рейди і тиск податкової міліції на підприємців.

4. Звідки в Україні обіцяні 5 млн. робочих місць, якщо політика влади тільки знищує економіку?

5. Скільки часу будуть продовжуватись безглузді обіцянки, адже в дечому це нагадує Леніна: “Землю крестьянам”. Хоча і цю землю мають намір забрати.

6. Програма бредового уряду Тимошенко з її контрабандою-стоп суттєво вдарила по економіці, чи може треба для себе визнати основним корупціонером ВЛАДУ.

Ці горе-політики вже встигли вписати себе в історію, але дуже часто ця історія виявляється брехнею. Набридло те, що вони спирають усі свої прорахунки на інших. В усіх виступах завжди фігурує уявний ворог проти якого всі борються, але все більше враження що цей ворог – Україна.

salut
Як були малими то з нетерпінням чекали нового свята, адже неодмінно мав потішити святковий салют. Часи міняються і за гроші можна зробити все. Сусідство з нічними ресторанами та барами мешканців сусідніх будинків не тішить. Салюти справді набридають коли чуєш їх кожного дня, особливо коли хочеться сну.

Ми не говоримо про такі свята як Новий рік і тощо, а про будні дні, суботу або неділю. Дуже часто пускають салюти після 22.00. Це заважає, дратує, але ніхто нічого не робить. Чому міліція дозволяє проводити салюти біля жилих будинків, тільки уявіть, салют що без проблем досягає висоти 9-ти поверхового будинку без проблем може, не дай бог, потрапити у Ваше вікно, хто тоді буде нести відповідальність?

Ви стомлені і хочете заснути і за вікном салют? Давайте дзвонити в міліцію – нехай вона береже нас і наш сон, тим більше що за порушення громадського спокою можливе затримання винуватця навіть на 15 діб.

За влаштування феєрверку за вікном вашої оселі міліція зобов’язана притягнути винуватця до адміністративної відповідальності.

Половина біди коли салюти під вікном пускають раз на 2 або й на 3 тижні, а от постійне гупання децибелів однозначно не сприяє сну.

Шановні власники барів та ресторанів – влаштовувати феєрверки можна до 21.00, відстань від 200 метрів від житлових будинків, ми дуже просимо Вас не зловживати цими простими нормами, адже ми теж хочемо відпочити.

hatakomb
Світла політична думка окремих політиків міста Тернополя завела мешканців до колишнього економічного гіганта – Комбайнового заводу. Побажали вони подолати житлову кризу і побувати на місці Комбайнового заводу житлові комплекси, накормили тим людей по горло. Наївні тернополяни готові йти на вулицю з лопатами, будувати на місці Комбайнового житло, аби тільки ціни на квартири “не кусались”. На сьогоднішній день уявлення середньостатистичного тернополянина що Комбайновий для Тернополя лишній і там мають бути жилі площі та котеджі. Дякуємо вам за це – політичні партії.

В минулому році комбайновий завод випустив 10 комбайнів, в той час як 20 років назад стільки з конвеєра випускалось щодня. ТКЗ забезпечував потребу СССР в комбайнах.

Площа Тернополя займає біля 700 гектар, комбайнового – майже 72, отже легко порахувати що ТКЗ займає 10-ту частину всього міста! Навіть якщо всупереч всім санітарним нормам забудувати це будинками то хто там буде жити? З іншого боку скільки жилих будинків треба місту? Якщо на сьогоднішній день у місті пустують декілька новобудов, вони є або частково заселені, або не заселені взагалі. А може вони чекають своїх заробітчан.

Якщо прикинути витрати аби виправити причини по яким будівництво масиву неможливе – очистити територію, викопати всі підземки, вивезти і будувати то середня вартість квадратного метра буде коштувати понад 10 тисяч доларів. Чи готові тернополяни платити таку ціну?

На території ТКЗ житлового масиву НІКОЛИ не буде, бо:

1. На території ТКЗ за період його існування, а це понад 50 років накопились тонни відходів важких металів, масел, ртуті, його очищення є нерентабельним, хоча якщо там побудують житловий комплекс то про відходи ніхто не натякне.

2. Демонтувати бетонні стіни, асфальт, підземні конструкції НЕМОЖЛИВО – там мільйони тонн будівельних відходів.

3. На території ТКЗ знаходяться будівлі стратегічного значення – бункери та підвали, системи вентиляції.

4. На ТКЗ немає жодної (окрім адміністративного корпусу) висотної будівлі оскільки будівництво велось на сваях, ТКЗ побудований на землях що не мають жодної сільськогосподарської цінності, висотні будинки вони не витримають.

5. Досі на комбайновому заводі є мільйони тонн обладнання, яке успішно здається на металобрухт. Навіть не враховуючи вартості станків брухту там на мільйони доларів.

6. Ніхто НІКОЛИ не будував житло біля таких об’єктів як ТКЗ – воно заборонено через забруднення.

7. Тернопільський комбайновий завод – приватна властність!

Ось 7 причин,  чому на комбайновому НІКОЛИ не буде житловому масиву.

Чомусь ніхто ніколи не подумав перебудувати “Оріон” або “Сатурн”, всіх політиків жаба давить площами, що займає ТКЗ. Тернополяни все більше виїжджають, тому дуже скоро заселити безперспективне місто людьми буде неможливо.

bydlovoz
Ейфорію появи маршруток пережили практично всі країни світу. З’являлися вони з різних причин і існували від 2 до 10 років у різних країнах. Так, наприклад, США ця хвиля охопила у 1913-1915 роки, Мексику у 70-х роках минулого століття, Польщу у кінці 80-х і так далі. Проте у всіх випадках їх епоха закінчувалася природним шляхом, і пасажири з полегшенням пересідали в звичні для них трамваї і автобуси.

У чому ж причина? Річ у тому, що маршрутне таксі може давати прибуток лише до тих пір, поки воно стихійне, тобто: їздить не за розкладом, порушує правила дорожнього руху для забезпечення менших витрат на пальне (у Києві щорічно в дорожньо-транспортних подіях за участю маршрутних таксі гинуть і отримують серйозні травми десятки людей – щоправда, така тенденція супроводила цей вид транспорту з моменту його появи на світ), набивається пасажирами “під зав’язку”, не проходить належну сертифікацію, страховку і техобслуговування, керується далеко не професійними водіями і так далі.

В той же час існування маршруток неможливе без недосконалості нормального громадського транспорту (його маршрутної системи, рухомого складу, системи оплати проїзду і ін.) і поганої транспортної політики міста, а то і її відсутності.

Так, маршрутка ходить частіше, проте ймовірність того, що наступні 20 хвилин її не буде, на порядок вища, ніж у громадського транспорту, який працює строго за розкладом.

Так, маршрутка рухається по дорозі набагато швидше, проте Ви не застраховані від того, що приїдете до пункту призначення на 5 хвилин пізніше за автобус або тролейбус, що відправився з Вами одночасно: маршрутне таксі залишає за собою право зупинятися під кожним стовпом і стояти там необмежений час.

Так, відсоток сидячих місць там часто більший, проте ймовірність того, що Вам в салон

і доведеться стояти, зігнувшись в три погибелі або чекати все той же вагон громадського транспорту завжди дуже висока, якщо тільки Ви не сідаєте в салон на кінцевій зупинці.

Крім того, подумайте про комфорт поїздки в маленькій “маршрутці”: як сидіти, підібгавши коліна під себе (тому що сидіння розташовані так щільно, що жодній дорослій людині там нормально не всістися), заходити в салон мало не навпочіпки і навіть сидячи брати участь в загальній тисняві! Можна ще згадати те, що водії, повертаючи на високих швидкостях, кидають вас з одного боку в інший, залишають за собою право слухати своє улюблене радіо з своєю улюбленою гучністю, а також на свій розсуд вентилювати салон. Порівняйте кожен з цих з цих аспектів з роботою вагонів суспільного транспорту і зробіть свій вибір.

Що таке бидловоз? Бидловоз – це, можна сказати, транспортний засіб. Ви всі з ним добре знайомі. Навіть більше, я впевнений, що більшість з нас користується цим транспортним засобом щодня. Чому щодня? Та відповідь надзвичайно проста. Просто у нас немає альтернативи. Ми змушені користуватися тим, що нам пропонують, інакше доведеться ходити пішки. Бидловози можна побачити на вулиці практично кожного українського міста. Щоправда останнім часом їх значно поменшало у столиці України – Києві. Там чомусь поступово переходять на “Богдани”, “Антони”, “Шаоліні” ті іншу нечисть. Ще не здогадалися? Добре відкрию секрет. Бидловоз – це переважно автомобіль марки “Мерседес”. Але це зовсім не той “Мерседес”, на якому їздять чиновники і багаті люди – це звичайний вантажний мікроавтобус, нашвидкуруч перероблений для перевезення людей, або, як кажуть у народі “бидла”.

Чому бидловози перевозять бидло? Та тому, що так вважає більшість перевізників, які не користуються громадським транспортом, що знаходиться у їхній властності. А ще вони дуже часто люблять плакатися, особливо у Львові, як їм важко у складних економічних умовах підтримувати транспортну систему у належному стані. Постійно вимагають підвищення цін за проїзд, проте не сервісу. Для чого – бидло і так буде їздити і буде платити.Отже тепер, шановні мешканці міст і містечок, ми знаємо, що воно таке бидловоз і чому він перевозить бидло.

bydlovoz.by.ru

vkralu
Ми згадаймо девізи пані Тимошенко на виборах… Отож, білосніжку української політики нарешті вкрали інопланетяни і перекодували їй мозок. Інакше пояснити її дії неможливо. Така біда наших політиків говорити одне, а робити інше. Якщо це не так, то в цьому пані Юлі допомогли тільки інопланетяни.

Ю. Тимошенко сказала: “Наш блок может объединиться с “Регионами” только при условии, если НЛО заберет меня на тарелку, проведет надо мной незаконные исследования и лишит меня памяти и ума. Других обстоятельств для такого объединения не существует”, передает from-Ua.

На вопрос о создании коалиционного правительства в составе БЮТ, “Нашей Украины” и Партии регионов Ю. Тимошенко ответила:”Если вы мне подтвердите, что вы сможете съесть кушанье, в котором смешаны борщ, бурятские пельмени, кулебяка и солянка. Если вы это съедите у меня на глазах, то я подумаю над созданием такой коалиции“.

Малдер і Скаллі де ви? В Україні у Вас ви було купа роботи, адже паранормальні явища просто оточують нас. Бандити сидять в тюрмах, Сергій Ківалов повертається до ЦВК, в президента забрали останній вплив, і буде сидіти він сидіти як англійська королева, навіть з палацом. То тільки в нас – парламент “ветував” вето президента, і нічого нікому не доведеш.

Маємо те, що маємо. Іншими словами український народ заслуговує на ту владу, яку він обрав.

Дехто називає це новим стратегічним ходом аби швидше були перевибори – інше питання кому з них користь і де грошей взяти? Пані акторка, яка вчора кляла негідника Мороза, робить вдалий хід, але знову є таки – ціною ЗРАДИ. Бабусі і дідусі, ви наївно сподівались що Юля і Віктор після помаранчевої революції будуть жити разом в мирі і злагоді, але поправка – який Віктор? Так само неможливо пояснити дії пухнастої пані коли вона, будучи прем’єр-міністром, завела країну в економічно глухий кут, продала “Криворіжсталь” і гроші кинула на те, щоб аби-як залатати дірку в бюджеті – ось куди пропали ці святі для кожного українця 24 мільярди гривень. В когось є краще пояснення?

Популізм – в попу лізем?

Тепер ВР затвердила закон про кабінет міністрів в обмін на закон про опозицію. Пані Юлю тепер з гордістю можна ще й називати вічною опозиціонеркою. Скоро і Ющенко тираном назвуть. Чи ще довго українці будуть мати владу на яку ніби заслуговують, і може Кучма не був таким поганим і знову буде балотуватись на президента, а ми, розчаровані, його повернемо?

reyder
Скоріш всього пішло з англійського “to ride” з синонімічним рядом – їхати, осідлати, приборкати, забрати. Відповідно той хто забирає – “рейдер”, а те чим він займається – “рейдерство“. Якщо перенести ці поняття на сучасність “рейдерство” – це захоплення компанії або підприємства корупційними методами, або з використанням владних структур. З іншого боку захопленням це не назвеш – підприємство викупляють, але з одним АЛЕ – значно дешевше, так само як колись роздуту “Криворіжсталь”.

Небезпека захоплення “рейдерами” компанії загрожує будь-якому великому підприємству, яке має вагомий вплив на економічний розвиток області або регіону. Така собі честь…

Для України це слово є нове, таке саме як свого часу словосполучення “екзит-полл”, “опозиція”, “коаліція”… До цього часу ці поняття були осторонь української політики, а тепер навпаки.

Держава жила без цих понять, а тепер ми всі почали несвідомо жити по понятіям. Раніше ми чули по ТВ слово “вето”, як США накладало це на якусь африканську державу з приводу того, що кабани цієї країни риють нори не демократично знищуючи важливу флору краю, так важливу американському уряду, тоді горе було далеко. А сьогодні вето сюди – вето туди.

Вертаючись до “рейдерства” в Україні, “рейдери” мають на меті приборкання великого бізнесу, великих фірм та підприємств. Їх насамперед цікавлять великі виробничі площі, земельні ділянки, обладнання, нерухомість. З іншого боку ціна, яку пропонують за підприємство є нижчою ніж реальна вартість, тому про економічну доцільність ніхто не звертає уваги. Найболісніше є те, що переважно “рейдери” знищують підприємство економічно і з часом в силу своєї нерентабельності потужні підприємства з сотнями робочих місць закриваються, натомість відкриваючи ринки для іноземних капіталів.

Кожне велике підприємство повинно бути готовим до приїзду “рейдера”, який має підтримку “вверху”, це як підготовка до “рейду” податкової, але гірше… Не дивно, але в сполученні з податковою слово “рейд” звучить якось рідніше, ніби ми завжди там його бачили. Директорам підприємств (особливо акціонерних) рекомендується скликати нараду керівників на якій, в умовах секретності, обговорити це питання. Наливай до муру води – “рейдер” вже близько. В Україні нападу може піддатися практично будь-яка компанія, незалежно від національності капіталу, розмірів. Однак, якщо компанія добре захищена та готова до нападу, вартість атаки може виявитися надто великою, що змусить рейдера згорнути свої дії.

Найкращим захистом компаній від недружніх “рейдерів” є доступність інформації в ЗМІ, поширення інформації самими громадянами. Саме громадська думка дуже часто стає останньою надією компанії, яку намагаються захопити. Кожне підприємство це насамперед трудовий колектив, якому має бути не байдужа доля його підприємства. Поширюйте інформацію, чутки, допоможіть людям які працюють в іншому підприємстві, адже таке саме скоро може стосуватись і вашої справи!

1 31 32 33 34