підписатись

Обробка... Обробка...
Orphus system
При використанні текстів або матеріалів сайту посилання на джерело обов'язкове.

Вчора Президент України Віктор Янукович дав інтерв’ю тележурналістам:

Лідії Таран («Студія 1+1»),
Олені Фроляк (телеканал ICTV),
Анастасії Даугулє (телеканал «Інтер»),
Євгену Міхіну (телеканал «Україна»).

Що я побачив і почув?!
Я побачив чотирьох освічених людей, котрі, глибоко ховаючи власну думку та переживаючи за тепле крісло, ствердно похитували головою, не задали жодного справді актуального для українського народу запитання.

Та найсумніше для мене те, що ці люди наплювали на професійну солідарність, проігнорували те, що тільки під час висвітлень «євромайданів» понад 50 журналістів зазнали побиття і переслідувань.

Блогер «Телекритики» Зоя Казанжи склала перелік цих фотокореспондентів і журналістів:
https://www.facebook.com/zoyakazanzhy/posts/10201600742681529?comment_id=62237911&offset=0&total_comments=160&ref=notif&notif_t=feed_comment_reply

Дом (запрещен в 36 странах).
Курск (запрещен в России).
Разменная монета (запрещен в США).
Привет от Кобы – Сталин.
Властелин мира – Никола Тесла.
Человек, который хотел знать все – Леонардо да Винчи.
Отражение – Спецназ за гранью возможного.
Грани возможного – Сила мышц.
Грани возможного – Человеческий мозг.
Грани возможного – Зрение.

patriot

Ми зараз посилено культивуємо ідею, що , мовляв, своєю країною слід пишатися і бути гордим, що ми – українці . Це, звичайно, правильно. Кожен народ повинен пишатися своєю батьківщиною. Тільки гордість ця повинна базуватись не на порожньому місці, адже люблять, як правило, не просто так, а за щось.

Україна в цьому плані – унікальна держава: ми пишаємось Україною, нічого не маючи взамін. Просто так. Бо батьківщина. І любов ця якось не взаємна.

Бо, наприклад, американець любить Америку за те, що вона любить його ( хоча і в них там не рай). Швед любить Швецію за те, що Швеція дає йому гідний рівень життя, зарплату, забезпечення і всі можливі соціальні гарантії. Навіть поляк любить Польщу і щось за те має (поляки, звичайно, теж бідні, але живуть краще за нас). А українець від щирого серця любить Україну – і не має ні чорта. Це унікальне світове явище. І це добре!

Але щось тут і не так.

Може, ми якось неправильно розуміємо, що таке патріотизм? Сьогодні нас переконують, що патріотизм-це носіння вишитої сорочки, проведення етнічних фестивалів, відвідування голослівних мітингів, одним словом, всіляке самоствердження і самовираження і самовираження у руслі української культури. Це, мовляв, є вищим завданням української нації.

А з іншого боку – нехай розвалюються заводи, заростають поля травою, розходяться жебраки по вулицях, закриваються лікарні. Бо до чого тут патріотизм? Куди його тут прикласти? Пора на мітинг!

Але на чому тоді ґрунтується наш патріотизм? Чи можна пишатися державою з розваленою економікою і злодіями, через яких нас не те, що в Європу – в Азію не візьмуть? Державою, яка своїх громадян пролікувати нормально не може? Яка у випадку більш – менш серйозно військового конфлікту навіть не постоїть за себе, бо не має чим?

То ж бо воно. І тут можна скільки завгодно одягти вишиванок і провести фестивалів народного мистецтва – це нам уже не допоможе.

Чи, можливо, патріотизм – це щось інше? Не тільки мітинг, а ще й реальна праця на користь України?

На жаль, це у нас – з області наукової фантастики.

vona

Якби Юля стала президентом газову трубу би прорвало.

Україну завішали би білбордам «Вона – перемогла».

Янукович подарував би свій маєток під Києвом Юлі.

Ющенко вибачився би перед Тимошенко за квартиру.

Бутік дочки Юлії Володимирівни «Українське лахміття» добрався би до Києва.

Вся партія БЮТ вступила би у Європу на Єлісейські поля бухати.

Заборонили би приходити на роботу без кульки «Ай лав Юля», або без коси.

В школах додали б нову науку – косоплітіння та феня. «А косу дому не забув?», – сказала вчителька.

Пісня «Юля, Юля, Юля» стала б гімном Юляндії, так би звали нову Україну.

Всі чиновники вдягнулися би в рожеве.

Вся гламурна еліта країни пересіла б на гламурні Тойоти «Прада».

За зверненням жіночих трудових колективів Гуччі, Дольче Габанна переїхали би до Києва.

Всі жінки, та і чоловіки зробили би собі силіконові губи.

В граматику української мови були би внесені поправки, по новому будуть писатись слова кааліция, багата, аснавний, баротись.

Зняли би фільм «Юля та криза».

В Україну знову би приїхали банани по 3 гривні.

Всі вулиці генерала Тимошенко М.М. були би переіменовані на вулиці Тимошенко Ю.В.

Крізь дно Чорного Моря просверлили б трубу по якій газ і нафту можна би було тибрити напряму з Іраку.